ДЛЯ ЛЮБИТЕЛІВ ІСТОРІЇ

До 150-річчя Бородінської битви С.Ф. Бондарчук зняв свій знаменитий фільм "Війна і мир" та повіз його показувати до Парижа. У вступному слові він не уникнув сказати - як вчили, - що Бородіно - це "перемога російської зброї". По залі пройшов якийсь рух. Бондарчук вирішив, що його переклали неправильно і повторив. У залі здійнявся свист і тупіт. Виявляється, французи небезпідставно вважають битву під Бородіно своєю перемогою. Кутузов відступив (втік?) з поля бою, "щоб урятувати армію", - це спірно досі - і залишив Москву... Складно вважати це перемогою.

Як ілюстрація до цього факту – інтерв'ю з Євгеном Панасенковим.

Хто виграв при Бородіно, спалив Москву і вбив Кутузова.

У день виходу у видавництві АСТ книги «Перша наукова історія війни 1812 року» її автор - відомий історик, співак, режисер та "герой ютубу" Євген Понасенков дав ексклюзивне інтерв'ю оглядачу "НІ" Ігорю Зотову. Попереджаємо відразу: багато висновків приведуть читача в шок і трепет! Про те, що росіяни програли Бородіно стало відомо ще в день битви. Про те, що росіяни спалили Москву - історики не сумнівалися ще в XIX столітті. Про те, що не Наполеон, а російський цар почав війну 1812, історикам стало остаточно ясно на початку XX століття. Але далі, з приходом до влади Сталіна, історія цієї війни раптом перевертається з ніг на голову. І виявляється, що це Наполеон на чолі цілої орди прийшов навалою на нещасну Росію. Що Бородіно – це не поразка, а чи не перемога. Що ганебна втеча російських військ від кордону – це «скіфський план», ціла стратегія заманювання ворога на безмежну і безформну територію. Що бездарний, розпусний, продажний, лінивий Кутузов – це військовий геній усіх часів та народів. А катастрофічна поразка Росії у війні – тріумф російської зброї!

Міфи на те й існують, щоб, відпрацювавши своє, померти та зникнути. Презентація нової праці Євгена Понасенкова відбулася у Великій залі ЦДЛ за величезного збігу народу, що вкотре свідчить про інтерес до теми.

- Як ви прийшли до цієї начебто давно вивченої теми – історії війни 1812 року?

- Я займаюся епохою Наполеона та 1812 року з 9 років, весь шкільний період у мене була чудова можливість вивчати спеціальну літературу та збірки документів у бібліотеці Музею-панорами «Бородинська битва». Це унікальне сховище, де є видання, яких немає навіть у Ленінській бібліотеці та у Держохороні. За шкільний час, який люди витрачають, як правило, безглуздо, я здолав величезний пласт літератури. Коли мої колеги починають раптово - іншого слова не підібрати! - До кандидатської або до ювілею щось фрагментарно почитувати і писати під готовий висновок, виходить нісенітниця: вони не встигають прочитати навіть історіографію, не кажучи вже про те, щоб серйозно підняти джерела. Підсумком моєї багаторічної роботи спочатку стала книжка 2004 «Правда про війну 1812 року», де я вперше сказав, що ця війна ніяка не Вітчизняна і що навпаки, це Олександр I готував напад на Францію. Росія тоді знову (як і минулі роки агресії проти Франції) підписала коаліційні угоди з Англією, Іспанією та Швецією. Тоді ж я написав і про російський колабораціонізм в 1812: Наполеон створював всестанові муніципалітети в Смоленську і в Москві, і всі стани, податні і неподатні, дворяни і не дворяни у всьому цьому брали участь. Я довів із цифрами в руках, що приєднання Росії до континентальної блокади Англії не вплинуло серйозно на фінансову ситуацію в Росії, але фінансовий крах настав через збільшення витрат на оборону в 1807 році - відразу після підписання договору про мир! Тільзитський мир, укладений між Росією та Францією, був непопулярний серед чванливої еліти російського суспільства. Росія сама нападала на Францію в 1805, 1806 і 1807 роках, сама ганебно програла і сама образилася на це.

Не можна не сказати, що в будинках російської еліти тоді не було нічого російського, тобто абсолютно нічого! 99% предметів були європейського походження, в основному - з Франції, Італії та Англії. У палацах Олександра не було навіть шпильки, не завезеної з-за кордону. У Росії не було жодного придворного художника чи ювеліра, хто б не приїхав із-за кордону. Усі до одного портрети учасників війни 1812 року намальовані і вигравірувані іноземцями: Сент-Обеном, Вендраміні, Карделлі, Петером фон Хессем...

У тодішній Росії просто не існувало рівневих художників. Петро почав цивілізувати країну всього 100 років тому, і тільки за нього з'явилася російська регулярна армія, яку створили з нуля іноземці. Навіть слова – армія, інфантерія, кавалерія, артилерія, література, музика… – усі, усі були іноземними. Цивілізація в Росію була привнесена ззовні, і через це в еліті розвинувся страшний комплекс, який, з одного боку, ставив її в позу поклоніння (іноді комічного, яке висміяв Грибоєдов), а з іншого боку, елітка всією своєю дурнуватою силою намагалася довести , що й Росія щось теж уміє. Вміє зібрати орду – і дійти до Парижа. Не сама, правда, а разом із Пруссією, Австрією, Англією і не завдяки талантам, а завдяки гарматному м'ясу...

Але сенсу в цьому не було ніякого: так, у Парижі все чудово було і є, а в Росії люди продовжували жити так само, як і раніше. І кріпацтво як було до Парижа, так і залишилося.

- Ви пам'ятаєте той момент, коли зрозуміли, що щось не так в книгах попередників?
- Мені з самого початку було очевидно, що у пропагандистських книжечках не все сходиться. Якщо Бородіно стало перемогою росіян, чому вони бігли і здали Москву без бою? Все очевидно: росіяни не просто програли Бородіно, російська армія була практично знищена. Кутузов втратив у Бородіні 53 тисяч солдатів. Загалом у нього було 155 тисяч, із них 115 – регулярна армія, 10 тисяч козаків, та решта - ополченці. Тобто він втратив майже половину регулярної армії. І говорити, що Кутузов зберіг армію, - це абсолютна маячня! Після битви почалося ще й повне розкладання: половина залишків армії пішла в мародери, які грабували російські міста та села. Я публікую безліч повідомлень про це, які Кутузов слав царю, а також його накази розправлятися з дезертирами.

- У радянській історіографії написано, що й втрати були меншими і Кутузов здав Москву, щоб зберегти армію. У цих міркуваннях була своя логіка...

- Це була не логіка, а безглузда мантра, яку повторювали, бо ніхто не мав права посперечатися. Були й тоді молоді та літні вчені, у тому числі й Микола Олексійович Троїцький (у майбутньому доктор історичних наук), який у 1960-ті роки намагався сказати (послав статтю до академічного журналу «Питання історії»): «Скільки можна брехати? Війна ніяка не Вітчизняна, самі її розв'язали, битви програли». А йому пояснили: ви сидите у себе в Саратові? Ось і сидіть, інакше вас закриють по-серйозному.

Радянський режим – це не біла голубка, це монстр, який знищував усе живе. За весь радянський час були написані лише три монографії на цю тему: Тарле, Жилін та Безкровний. Двоє останніх – неосвічені мужики з села, обидва не знали мов, не читали джерел, обидва «сталінські соколи», особливо Жилін – злісний мордоворот, який тиснув на все живе. За наказом Сталіна вони почали наново винаходити міф про «Вітчизняну війну». Буржуазна історіографія на початку ХХ століття вже знала, що це Олександр I розв'язав війну, це він планував наступ і що Бородіно стало поразкою росіян. Про це було сказано у підсумковій роботі дореволюційної історіографії «Вітчизняна війна та російське суспільство», що вийшла 1912 року. Написано там і про те, що Наполеон пішов із Росії, тому що він і не збирався в ній залишатися, а причиною великих втрат його армії став клімат, а не російська армія. Все це було відомо, поки Сталіну не знадобилося терміново робити патріотичний міф, щоб підготувати новий наступ на Європу.

Одна з найнебезпечніших і найстрашніших розділів моєї книги присвячена планам Сталіна перед Другою світовою війною. Мені вдалося з'ясувати та документально довести, що Сталін справді планував напад на Європу. Більше того, Марк Солонін і Віктор Суворов мають багато дуже цікавих непрямих доказів існування таких планів. Проте письмового і тим паче друкованого визнання Сталіна у тому, що він це планує, вони не мали.

До речі, академік Тарле, випущений після арешту у «справі академіків», почав працювати на НКВС і перетворився не просто на рупор, на «особисте перо» Сталіна, а на одного зі сталінських катів, катів своїх колег. Але продовжимо.

У 1938 році в «Правді» несподівано виходить стаття Тарле, присвячена війні 1812 року (і тут же колосальним накладом друкується брошура за цією статтею), головний висновок якої не пов'язаний з її змістом: в останньому абзаці повідомляється, що СРСР незабаром почне наступальну війну яка буде найсправедливішою з усіх воєн у світі! Це буде такий «останній наступ»! Йшлося про те, що Сталін готував СРСР до вторгнення до Європи.

Цю брошуру я випадково купив у антикварному магазині. Потім я дізнався, що її наклад знищували і що в єдиних двох екземплярах, які я знайшов у бібліотеках, останній абзац вирізано! І лишився він тільки в моєму примірнику! До книги я опублікував текст і фото сторінок брошури. Весь страх Росії в тому, що в ній нічого не змінюється. І не може змінюватися, тому що в ній спочатку закладено не інтенсивний, а екстенсивний розвиток. А воно, у свою чергу, породжує жахливі комплекси через хронічне відставання у розвитку та вічну мантру пошуку ворогів навколо. Злочинна влада захищається від вигаданих нею ж ворогів, так було і за Олександра, і за Сталіна, і так буде.

- Як поставилися колеги-історики до ваших відкриттів?

- Є два типи колег: професіонали та навколонаукові. У ютубі можна знайти інтерв'ю багаторічного директора Інституту російської історії РАН Андрія Миколайовича Сахарова, який відкрито заявив, що у моїй монографії 2004 року «все абсолютно вірно» і що він збирається використати мої висновки в новому виданні своєї книжки про Олександра I. Кілька років тому мене запросили виступити на науковій раді Академії наук, і я повністю виклав мою концепцію. Виступ надрукували в офіційній збірці з усіма візами, які існують в Академії. Я брав участь у всіх професійних конференціях, присвячених цій темі, – у «Бородинській панорамі», у музеї «На полі бородинському», у МДУ, в Історичному музеї, не кажучи вже про західні конференції, оскільки вони сприймаються «ворожими»...

Двоє найбільших фахівців за темою доби 1812 року та Олександра – Микола Олексійович Троїцький та Андрій Миколайович Сахаров повністю підтримали мою концепцію, причому Сахаров не лише підтримує, а всіляко просуває мої роботи. Однак є особлива група маргіналів (вони можуть бути навіть співробітниками музеїв та випускниками історичних вишів), які нічого не написали, нічого наукового не опублікували, не видали жодного джерела і у яких моя робота вибиває ґрунт з-під їхнього бездарного життя.

Все своє життя вони повідомляли відвідувачам музеїв марення пропаганди, а тут з'являється моя книга... Тим більше, що вона фактично є збіркою документів: кожна її сторінка складається не з мого тексту, а з документальних цитат на цю тему. Тому всі свої претензії незгодні можуть звернути безпосередньо до архівів, піти, взяти живий справжній документ, написаний на папері з водяними знаками чорнилом тієї епохи особисто Кутузовим, Раєвським, Наполеоном та іншими тисячами учасників... Все збереглося! Величезна кількість обивателів знаходиться на рівні тварин, я не боюся цього терміну, це абсолютно фізіологічна, антропологічна та соціальна правда. І вся їхня агресія походить саме з цього тваринного стану. Говорячи про «переписування історії», вони навіть не розуміють, що це не переписування, а наука: просто все буває вперше, ось уперше написана праця у повній відповідності до наукових критеріїв та людини, яка не залежить від державного фінансування, корпорації, грантів. Можна порівняти це, скажімо, із хімією. Колись хімії не було, а була алхімія. Коли з'явилася наука хімія, обиватель обурився: ми звикли до алхімії, а зараз її переписують! Нам що потрібно відмовитися від алхімії?! – Толстой теж збирав документи про війну, коли писав свій роман. Звідки ж узялася ця зневага до Наполеона? - Велика трагедія професійних учених полягає у невігластві обивателів, які чомусь звертають увагу на белетристику, на літературу, написану авторами на основі їх комплексів, мрій, маразмів, хвороб та фантазій... Відкрий вони тлумачний словник російської мови, вони б зрозуміли різницю між науковим та художнім дослідженням. Лев Толстой – це один з найбільш психічно неврівноважених персонажів російської літератури. Він ненавидів усі свої твори, не було жодного, яке б він визнавав не те що талановитим, а просто вдалим. Закінчивши «Війну і мир», він написав приятелеві: яке щастя, що я ніколи не писатиму подібної ахінеї... У січні 1871 року він написав Фету: «Який я щасливий… що писати дріб'язки багатослівної на кшталт «Війни» я більше ніколи не стану». Потім він всіляко принижував цей свій твір. І багато разів під час написання мучився, не знаючи, як і навіщо продовжити роман. За його листуванням видно, що він не знав не лише історичні концептуальні речі, а й те, куди вести своїх персонажів, що їм подобається. Він мучився цим страшно. Тому й книга вийшла нерівною, дуже різною.

Толстой написав важку і неприродну філософію, згідно з якою всі красиві люди – це люди війни, а негарні – люди світу.

Елен Безухова - холодна красуня або Наполеон з "ідеальним профілем античної камеї", в якому ще дуже страшно те, що він часто миється. Постійно миється та розтирається одеколоном – і це жахливо. Прекрасний же російський селянин, кремезний, негарний, ніс картоплею, рідко миється...

Чомусь вважається, що образ Кутузова у Толстого пристойний. Але це комічний персонаж: виснажений жирний старий, який нічим абсолютно не керує. Толстой взагалі заперечував значення полководницької діяльності, і, хто стверджує, що Кутузов зображений в нього чудово, просто не читали роману. Звідки це у Толстого? Якщо ви відкриєте його «Дитинство», «Отроцтво та Юність», його щоденники та листи, тобто все, написане до 35 років, то побачите, як він переживає страшну психологічну ломку. Толстой був латентним гомосексуалом. Я спеціально розбираю цю тему в книзі і цитую щоденники та листи Толстого, де він пише про свою любов до братів Мусіних-Пушкіних, про те, як він хотів завернутися в шубу в кареті і цілувати всюди свого друга Дьякова. Цю цитату «цілувати скрізь» опубліковано офіційно видавництвом Академії Наук СРСР. Я все це в книзі цитую з посиланням на першоджерела. Він писав також, що краса у виборі об'єкта любові завжди відігравала першорядне значення, що він сам ніколи не відчував любові до жінок, що любив лише чоловіків – це все є у його щоденниках.

І Толстой себе зламав. Більшість життя він ненавидів це, але займався сексом з жінками. Звідси його ненависть до дружини, постійні спроби піти з дому, знущання з жінок у романах, де він не дозволяє їм бути вільними, легкими та веселими. Пристойна жінка для нього - це жінка, що мучиться, втратила все, що погрубшала, брюхата ... Він ненавидить все, що красиво.

У тих самих листах він каже, що гарні люди ніколи його не розуміли. І його друг красень Дяков ніколи його не розумів... Небезпека комплексів дуже талановитих людей, як Толстой чи Достоєвський, у тому, що чим талановитіша людина, тим вона блискучіше, яскравіше і вагоміше реалізує свої хвороби у своїх творах. А ці хвороби стають хворобами цілої нації. У цьому трагедія.

Що ж до знань Толстого про війну, він вивчив занадто мало джерел, причому все перебрехав і пристосував під потреби своєї нездорової філософії. Серед прочитаних книжок є зовсім несерйозні. Це смішно, оскільки одна з них – це книга Михайлівського-Данілевського, написана за вказівкою Миколи I, яка спеціально створювалася як міф.

- А як же хрестоматійна толстовська «дубина народної війни»?

- До кінця 1830-х років не існувало навіть терміну «Вітчизняна війна», не було і жодної «дубини народної війни» (і бути не могло в країні кріпацтва, де раби – основна частина населення). По суті люди були речами, з якими поводилися набагато гірше, ніж з тваринами. Їх сікли, били. Били навіть вагітних селянок, а коли вони народжували, немовлят згодовували собакам. Собак годували селянськими дітьми, як делікатесами! Селян часто продавали азіатським купцям. Для збільшення приплоду їх у 14-15 років одружували село на село. Це робив і Суворов, і дуже жадібний Кутузов, який володів шістьма з половиною тисячами кріпаків і постійно дбав, щоб вони якнайбільше народжували. А він тут же їх продавав, окремо дітей, окремо батьків... Головний страх російських генералів був у тому, щоб Наполеон не дав вольності селянам. Про це прямо написав у своєму листі генерал Микола Раєвський у липні 1812 року. Але в Наполеона таких думок і не було, він навіть не планував переходити кордон. Я наводжу листи з щоденного листування Олександра та Наполеона, з яких цілком зрозуміло, що Олександр почав готувати війну відразу після Тільзиту. Він купував зброю в Австрії, в Англії, збільшив у кілька разів військовий бюджет, направив шпигунів до Франції, направив Волконського копіювати структуру французької армії, щоб провести реформу у себе. Вже 1810 року російські армії стоять на кордоні з герцогством Варшавським, готові до наступу, тоді як в Наполеона там не було жодного солдата! Був у Німеччині гарнізон в одній фортеці. У 1811 році, коли Олександр вже був повністю готовий до війни, маршал Даву став попереджати про це Наполеона у листах. Той же перебував в рожевих окулярах, не хотів нічого розуміти: у нього молода дружина, у нього народився син, він мріє відпочити і планує на 1812 поїздку до Італії, де спеціально для цього, як мені вдалося з'ясувати, вже відреставрований Квірінальський палац. .. І тут йому повідомляють, що Олександр готовий до нападу! І це була правда: ми знаємо документи, які Даву і Наполеон знати не могли! Таких документів штабу Олександра про те, що він планує напасти на Францію сотні!

Неллі ФРІДМАН

Переклав українською Сергій Злючий

Унилоє дєйствіє.

 Тут на фейзбуках люди помітили шо застосунок "Дія" від зелено шмарклявих насправді не "дія", а "дєйствіє". 😃

А я чомусь згадав місцевого депутата з мого селища - молодого довбойоба, він рекламував колись цю "дію".

Чому ж люди не спитають в експертів? Зуби ж лікувати ідете до експерта-стоматолога? То чому не спитаєте хоча б у молодого айтішника чи варто ставити всяке лайно на свого телефона?

Нижче буде багато технічної інформації, дуже вузькопрофільної. Я тут її резюмую. Доменне ім'я "Дія" зареєстровано в москві, сервери імен (називаються NS) розміщенні на московії і належать їй, айпі адреса "Дії" московська.

Тобто ще простіше вся інформація з вашого телефона на московії. Деякі юзери - власники смартів - Google-а бояться. Не того боїтеся, Google - то лапочка і пухнастик.

#### багато вузькопрофільної інформації ####

life@LIFE:~$ whois diia-business-kharkiv.com

Domain name: DIIA-BUSINESS-KHARKIV.COM

Registry Domain ID: 2571479020_DOMAIN_COM-VRSN

Registrar WHOIS Server: whois.reg.com

Registrar URL: https://www.reg.com

Registrar URL: https://www.reg.ru

Updated Date: 2021-03-05T08:49:16Z

Creation Date: 2020-11-10T16:09:11Z

Registrar Registration Expiration Date: 2021-11-10T16:09:11Z

Registrar: Registrar of domain names REG.RU LLC

Registrar IANA ID: 1606

Registrar Abuse Contact Email: abuse@reg.ru

Registrar Abuse Contact Phone: +7.4955801111

Status: ok http://www.icann.org/epp#ok

Registry Registrant ID: 

Registrant Name: Viktoria Homutska

Registrant Organization: Private Person

Registrant Street: ul Kalnyshevskogo, 7

Registrant City: Kyiv

Registrant State/Province: Kyiv

Registrant Postal Code: 04159

Registrant Country: UA

Registrant Phone: +380.976065831

Registrant Phone Ext:

Registrant Fax:

Registrant Fax Ext:

Registrant Email: v.xomutskaja@gmail.com

Registry Admin ID:

Admin Name: Viktoria Homutska

Admin Organization: Private Person

Admin Street: ul Kalnyshevskogo, 7

Admin City: Kyiv

Admin State/Province: Kyiv

Admin Postal Code: 04159

Admin Country: UA

Admin Phone: +380.976065831

Admin Phone Ext:

Admin Fax:

Admin Fax Ext:

Admin Email: v.xomutskaja@gmail.com

Registry Tech ID:

Tech Name: Viktoria Homutska

Tech Organization: Private Person

Tech Street: ul Kalnyshevskogo, 7

Tech City: Kyiv

Tech State/Province: Kyiv

Tech Postal Code: 04159

Tech Country: UA

Tech Phone: +380.976065831

Tech Phone Ext:

Tech Fax:

Tech Fax Ext:

Tech Email: v.xomutskaja@gmail.com

Name Server: ns1.selectel.org

Name Server: ns2.selectel.org

Name Server: ns3.selectel.org

Name Server: ns4.selectel.org

DNSSEC: Unsigned

===

Он чотири сервери імен - NS сервери, запитаймо одного з них конкретно і прямо, кому ж належить зона авторитетних відповідей для сайту "Дії"

life@LIFE:~$ dig diia-business-kharkiv.com soa

; <<>> DiG 9.16.1-Ubuntu <<>> diia-business-kharkiv.com soa

;; global options: +cmd

;; Got answer:

;; ->>HEADER<<- opcode: QUERY, status: NOERROR, id: 60107

;; flags: qr rd ra; QUERY: 1, ANSWER: 1, AUTHORITY: 0, ADDITIONAL: 1

;; OPT PSEUDOSECTION:

; EDNS: version: 0, flags:; udp: 65494

;; QUESTION SECTION:

;diia-business-kharkiv.com.     IN      SOA

;; ANSWER SECTION:

diia-business-kharkiv.com. 300  IN      SOA     ns1.selectel.org. support.selectel.ru. 2020111066 10800 3600 604800 300

;; Query time: 179 msec

;; SERVER: 127.0.0.53#53(127.0.0.53)

;; WHEN: пт бер 05 23:59:41 EET 2021

;; MSG SIZE  rcvd: 125

support@selectel.ru останнє оновлення зони 2020 11 10.

Досі не віорите?

life@LIFE:~$ whois selectel.org

Domain Name: SELECTEL.ORG

Registry Domain ID: D154566775-LROR

Registrar WHOIS Server: whois.reg.com

Registrar URL: http://www.reg.com

Updated Date: 2020-12-02T07:10:33Z

Creation Date: 2008-10-28T21:29:35Z

Registry Expiry Date: 2021-10-28T21:29:35Z

Registrar Registration Expiration Date:

Registrar: Registrar of Domain Names REG.RU LLC

Registrar IANA ID: 1606

Registrar Abuse Contact Email: abuse@reg.ru

Registrar Abuse Contact Phone: +7.4955801111

Reseller:

Domain Status: clientTransferProhibited https://icann.org/epp#clientTransferProhibited

Registrant Organization: Selectel, Co. Ltd.

Registrant State/Province: Sant-Petersburg

Registrant Country: RU

Name Server: NS1.SELECTEL.ORG

Name Server: NS2.SELECTEL.ORG

Санктлєнінбург. 🙂

Спитаємо АйПі адресу цієї "Дії".

life@LIFE:~$ dig diia-business-kharkiv.com a

; <<>> DiG 9.16.1-Ubuntu <<>> diia-business-kharkiv.com a

;; global options: +cmd

;; Got answer:

;; ->>HEADER<<- opcode: QUERY, status: NOERROR, id: 20656

;; flags: qr rd ra; QUERY: 1, ANSWER: 1, AUTHORITY: 0, ADDITIONAL: 1

;; OPT PSEUDOSECTION:

; EDNS: version: 0, flags:; udp: 65494

;; QUESTION SECTION:

;diia-business-kharkiv.com.     IN      A

;; ANSWER SECTION:

diia-business-kharkiv.com. 300  IN      A       185.165.123.36

;; Query time: 203 msec

;; SERVER: 127.0.0.53#53(127.0.0.53)

;; WHEN: сб бер 06 00:04:24 EET 2021

;; MSG SIZE  rcvd: 70

Ось вона 185.165.123.36

А кому належить (бо кому належить ім'я то ще не дуже страшно, а от айпі адреса - це вже типу "нерухомість").

life@LIFE:~$ whois 185.165.123.36

inetnum:        185.165.123.36 - 185.165.123.36

abuse-c:        ACRO17522-RIPE

netname:        VARITI-NET-185_165_123_36

country:        RU

admin-c:        VRTR1-RIPE

tech-c:         VRTR1-RIPE

status:         ASSIGNED PA

mnt-by:         ru-variti-1-mnt

mnt-by:         VARITI-MNT

created:        2020-01-27T10:11:50Z

last-modified:  2020-01-27T10:11:50Z

source:         RIPE

person:         Variti NOC RU

address:        Nikoloyamskaya street, 52, building 1

address:        109004

address:        Moscow

address:        RUSSIAN FEDERATION

phone:          +7 495 792 22 74

nic-hdl:        VRTR1-RIPE

mnt-by:         VARITI-MNT

created:        2017-02-12T17:46:56Z

last-modified:  2018-02-20T13:15:12Z

source:         RIPE

Гадаю достатньо вас загрузив цією тарганячою мовою. 🙂

International post.

Once upon a time one russian fraud businessman Igor Grechushin decided to make up some easy coming money by pushing off almost three thousand tons of ammonium nitrate to an African republic.

Of couse, by the traditions of doing business in russian fashion, that cargo was to be delivered "for free" - i.e. as freer as possible to be more exact. A ship - so cheap that almost dead - was found, a crew of amateurs was gathered, and they set off to line up the seas with all that ammonium nitrate on board.

Unluckily for the Lebanese that rusty trough needed a repair on her way to that African republic and went into the Beirut port where was arrested for all imaginable and unimaginable violations of international rules, laws and regulations.

That businessman Igor Grechushin, surely - no surprise here, since any russian businessmen can't care less for any international laws - dropped the ship, dropped the crew to extricate themselves as they would, and vaporized out.

Now that confiscated cargo of ammonium nitrate blasted in the Beirut sea port destroying half the city.

Conclusions? Never do any business with the russians. If you do - you'll be burdened by unbearable expenses sooner of later. Though - most probably, - very sooner than later.

In every office of any international company of the world there must be a slogan on the wall: "Say NO to russian business! Save your parents, your children, your greand children and their children and their grand children - just say NO to russian business!".

Чорносвитники

Пам’ятаємо, не забудемо!

Битва за Дніпро тривала із серпня по грудень 1943 року. А з 3 по 6 листопада - її кривавий апогей! Вже 15 вересня німецький фельдмаршал фон Манштейн наказав своїм військам, що ледве стримували наступ, відступити на лінію Дніпро–Мелітополь. Гітлерівцям удалося спорудити здебільшого легкі укріплення. Однак широка річка та її високий правий берег самі по собі були зручним рубежем оборони. При відступі німці застосовували тактику випаленої землі. У зоні 20–30 км перед Дніпром знищували все, що могло пригодитися супротивникові. Палали наддніпрянські села...

У двадцятих числах вересня радянські війська вийшли до Дніпра на фронті в понад 700 км — від Запоріжжя до білоруського містечка Лоїв. Одразу заходилися форсувати річку. Перший плацдарм захоплено 22 вересня північніше Києва. До кінця місяця на правому березі було вже 23 плацдарми...

Бої за утримання й розширення плацдармів тривали до кінця жовтня. У ці дні радянські війська зазнали чи не найбільших втрат за всю війну!!! На початку жовтня в дивізіях, що брали участь у боях за дніпровські плацдарми, залишилося 25–30% особового складу. Согрішу цитатою мовою оригіналу:

"Над берегом звенел командирский мат...

Двадцать пять тысяч входит в воду, а выходит, на той стороне, три тысячи, максимум пять, — згадував письменник Віктор Астаф"єв, який брав участь у форсуванні Дніпра. — Через пять-шесть дней все это всплывает. Представляете?"

Ці події він описав у другій частині роману "Прокляті та вбиті" — "Плацдарм": "На заречный остров попали люди, уже нахлебавшиеся воды, почти сплошь утопившие оружие и боеприпасы, умеющие плавать выдержали схватку в воде пострашнее самого боя с теми, кто не умел плавать и хватался за все и за всех. Достигнув хоть какой-то суши, опоры под ногами, пережившие панику люди вцепились в землю и не могли их с места сдвинуть никакие слова, никакая сила. Над берегом звенел командирский мат, на острове горели кусты, загодя облитые с самолетов горючей смесью, мечущихся в пламени людей расстреливали из пулеметов, глушили минами, река все густела и густела от черной каши из людей..."

Аби підняти бойовий дух війська, Сталін — наказала: із кожної роти бійця, що першим ступив на правий берег Дніпра, представляти на Героя Радянського Союзу. До кінця 1943-го таких з’явилося 2438. Для порівняння: упродовж 1941–1942 років цю найвищу нагороду здобули лише 519 бійців і командирів. До новоспечених відразу почепили глузливе прізвисько "дніпровський герой". Тому, що серед них було 47 генералів, 1123 офіцери (котрі здебільшого нічого не форсували) і лише 1268 сержантів і солдатів... Для жителів міст і сіл Лівобережжя у Сталіна були інші аргументи: вони мали "змити ганьбу перебування на окупованій території". Українських парубків та чоловіків "...быстренько собирали, — этим занимались даже не военкоматы, а сами командиры передовых частей, и, даже не переодев в шинели, в чем были — в первую линию боя! Их так и называли — "пиджачники". Берега Днепра, как весенними цветами, пестрели трупами в разноцветной гражданской одежде", — згадує Григорій Клімов в автобіографічній "Пєснь побєдітєля".

Непідготованих і погано озброєних, їх кидали в бій фактично, яко бійців штрафних батальйонів. Зазвичай навіть не брали на військовий облік, аби згодом можна було зменшити статистику втрат. І зменшеили! У вересні–жовтні при форсуванні Дніпра із майже 300000 "піджачників", тільки за дуже приблизними! мінімальними! підрахунками, загинуло 250–270 тисяч!!! Задекларовані загальні втрати радянських військ у битві за Дніпро — близько 380000. Українців у цій битві використали як "гарматне м"ясо"... Величезні жертви при форсуванні Дніпра прийнято традиційно пояснювати тим, що Сталін хотів здобути Київ до 7 листопада — річниці жовтневого бандитського перевороту. Однак це лише частина правди. Бо мобілізованих спішно українців одразу кидали в бій і до битви за Дніпро, винищуючи у такий бузувірський спосіб! Олександр Довженко був на фронті кореспондентом й бачив бійню над Дніпром восени 1943 року. У своєму щоденнику в листопаді 1943-го занотував, що "... в боях загибає велике множество мобілізованих в Україні звільнених громадян… Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих"... Письменник-фронтовик Олесь Гончар про дніпровську бійню 1943-го згадав у романі "Собор": "...На толоці молоді лейтенанти шикували їхніх батьків, завдруге мобілізованих, одягнутих ще в домашнє, не солдатське. "Піджаками" називали їх декотрі, мовби жартома, але чомусь це було кривдно...

А наступної днини сільські дітки побіггли "...на толоку на батьків своїх дивитись, а батьків уже як і не було... Розгублені стояли діти, приголомшені були й тітки, що, поприходивши з близьких і дальших сіл, нікого не застали, хоч сказано було їм, що будуть цього дня запасників перевдягати, то щоб забрали домашнє додому. А вийшло, бач, що не стали й ждати армійського, так, у піджаках, у домашньому, й кинуто було їх, чорносвитників, на Дніпро, повели їх туди лейтенанти вночі. А від Дніпра гуготіло, стугоніло, там небо дрижало весь час...

Того ж дня малеча їхня.., змовившись, покрадцем, потай від матерів рушила услід за батьками до Дніпра... Гуркоту бою вже не чути було. І нікого не видно. Були тільки німі задніпровські горби, пологі схили, що зеленіли озиминою, а по схилах, по тому зеленому всюди темні цятки, цятки, цятки... Стояли гуртиком діти притомлені, причаєні під шелюгами, сторопіло дивились на той бік Дніпра, все не могли втямити: що то за цятки по зеленому? Вирви, сліди мін, сліди вибухів снарядних чи... І враз аж змоторошніли від страшної догадки: та то ж вони! В піджаках! Батьки наші!!!" Нині 75-ті сумні роковини трагічної масової погибелі "піджачників" на Дніпрі...

Друзі, “звільнення Києва до річниці Великого Жовтня”… – одна з найтрагічніших для України подій за роки другої світової війни!!! Тільки нещодавно офіційно визнали, що під час визволення Києва тільки на Лютізькому напрямку загинуло 400 тисяч !!! бійців; на Букринському плацдармі полягло 650 тисяч!!! Вдумайтеся, понад мільйон!!! Пом‘янімо!

Ігор Ходак.

Кацапи мімікрують.

Присилають запрошення на побалакати за роботу і все таке.

Наймарі з джоб індіґо http://job.indigo.co.ua/jobs/devops-2/ , шукають девопса для замовника. Опис вакансії такий чіткий "по-воєнному" без води (нагадало почерком мій "Альтрон" - дивіться тут, ха-ха, так-так, маю широкий життєвий досвід, міг би  як і Олег Бойко про це писати, але вам то не цікаво).

Контора творить ігрові застосунки для дітей. Не треба пояснювати, шо то все шпійонські застосунки, через дітей все робиться, доки батьки шмарклі жують.

Отже кантора beargg.com.

Питаємо Доктора Who:

   Domain Name: BEARGG.COM
   Registry Domain ID: 2133579292_DOMAIN_COM-VRSN
   Registrar WHOIS Server: whois.reg.com
   Registrar URL: http://www.reg.ru
   Updated Date: 2018-05-22T14:29:27Z
   Creation Date: 2017-06-14T10:45:35Z
   Registry Expiry Date: 2019-06-14T10:45:35Z
   Registrar: REGISTRAR OF DOMAIN NAMES REG.RU LLC
   Registrar IANA ID: 1606
   Registrar Abuse Contact Email: abuse@reg.ru
   Registrar Abuse Contact Phone: +74955801111
   Domain Status: clientTransferProhibited https://icann.org/epp#clientTransferProhibited
   Name Server: NS1.REG.RU
   Name Server: NS2.REG.RU
   DNSSEC: unsigned

Уточнюємо адресу - адреса дуже проста, друга хата від моста - 82.117.233.231

Знову Доктор Who:
inetnum:        82.117.232.0 - 82.117.235.255
netname:        VELTON-GPON-X00-KH-STATIC-NET-232
descr:          "Velton.Telecom" GPON X00 network
descr:          for static IP pools
country:        UA
admin-c:        BDV19-RIPE
tech-c:         BDV19-RIPE
tech-c:         VR1-RIPE
status:         ASSIGNED PA
remarks:        INFRA-AW
mnt-by:         VELTON-TC-MNT
mnt-lower:      VELTON-TC-MNT
mnt-routes:     VELTON-TC-MNT
created:        2011-05-06T12:25:13Z
last-modified:  2011-05-06T12:25:13Z
source:         RIPE # Filtered

Харків! Велтон! Знайомі всі собаки!

Уточнюємо поштовий обмінник, "по научному" це MX - ем ікс - mail beargg com, адреса - 88.99.27.13
Доктор Who відразу каже шо це знову знайома собака Гецнер:

inetnum:        88.99.27.0 - 88.99.27.63
netname:        HETZNER-fsn1-dc1
descr:          Hetzner Online GmbH
descr:          Datacenter fsn1-dc1
country:        DE
admin-c:        HOAC1-RIPE
tech-c:         HOAC1-RIPE
status:         ASSIGNED PA
remarks:        INFRA-AW
mnt-by:         HOS-GUN
mnt-lower:      HOS-GUN
mnt-routes:     HOS-GUN
created:        2018-03-15T14:35:24Z
last-modified:  2018-03-15T14:35:24Z
source:         RIPE

Отже мордор перебирається сюди і мімікрує під нас. А мімікрувати доволі просто, доки ми патякаємо їхнім церковно болгарським суржиком, чи запопадливо "із вєжлівості" переходимо, як справжні хруні. Невже власна безпека не свербить ніяк? У Польщі думаєте врятуватися? Ну-ну...