ДУГІН - АРЕСТОВИЧ – ГРУ…
На днях писала про Арестовича і згадувала Дугіна.
До того якось згадувати про нього цікавости не було.
Трам-пара-рам.
Прискакало. Пишемо далі і дивимось, як буде далі скакати.
Отже, що то за птиця така той Дугін Олександр Гелійович.
Російський філософ, політолог, публіцист, ідеолог неоєвразійства та рашизму, засновник та лідер «Міжнародного Євразійського Руху», ідеолог правлячої партії «Єдіная росія», рейхсфюрер в гуртку «Чорний орден СС», засновник рашизму, Распутін путіна, головний мозок путіна, натхненник на захоплення і покорення України. Батько — кандидат юридичних наук, генерал-лейтенант ГРУ Генштабу ЗС.
Увага. Запам’ятаємо це ГРУ.
Як бачимо, сама скажена суміш протирічь, як і видуманий ним же, нелюдський «руський мір». "Украинцев нужно убивать, убивать и убивать, это я вам как профессор говорю", – заявив цей рашист на початку війни росії проти України. Це він запустив в ЗМІ про «київську хунту» і «захист юго-востока України від неонацистів».
Чи міг той, хто колупав мозок путіна, та не наколупати мозок своїй доньці Дарці? Таж таки ні. Виростив з неї такого самого монстра, як і сам. Вона затято перехватила дугінську скажену ненависть до свободолюбного українського етносу. І щоб ту свою лють підживити, їздила в Маріуполь, аби проконтролювати підготовку до судилища наших сталевих Лицарів.
«россия — свободная страна, а защитники Мариуполя — преступники» - подивилась і видала: «Важно понимать, что "Азовсталь" и те нацисты, которые там сидят — это смерть. То, что сейчас происходит, это отвоевание русскими у смерти мирных жителей.
А что такое смерть? Если вспомнить поетов, например Навалиса, он говорил, что "смерть — это утрата соборности". В Украине вот эта соборность, единство народа было утрачено, появилась куча группировок с агрессивной тенденцией, с агрессивной идеологией, и с абсолютной русофобией, которая была создана не восемь лет назад, а в начале 20 века. Ситуация очень серьезна. Необходимо введение идеологии. Это битва двух идей, двух цивилизаций, битва двух мировоззрений.
Здесь должен найден компромисс. С одной стороны — да, мы свободны, мы начали эту операцию очень деликатно и аккуратно, но возможно иногда стоит быть более жестким и чуть меньше прощать, потому что те преступления, которые совершали эти люди… Здесь должны быть создание трибуналы — Мариупольский, Донецкий». Бог не Тімошка, бачить немножко. Не дожила Дарка Дугіна до судилища над нашими Лицарями. Пішла слухати концерт Кобзона і залишила свого тата в смертельному страхові перед розплатою і з виною, що то він настановив свою дитину на смертельну дорогу.
А тепер про саме цікаве.
Про українського вечірнього бабського заколисувача Алєксєя Арестовича.
В лютому 2005, на пресконференції євразійського руху в Москві, були присутні, а отже, поділяли думки та погляди Дугінські, керівник та заступник «Братства» Дмитро Корчинський та Алєксєй Арестович. На тій зустрічі, Корчинський і ввійшов до Вищої ради Євразійського руху.
А Арестович, аби доказати свою лояльність, заявив, що «внаслідок перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка «українські заводи перейдуть у власність Вашингтона і Брюсселя». "Помаранчева революція" - це революція "ери Водолія", антихристиянська по своїй суті.
Протиставляти їй ієрархічні структури безглуздо. Вона розчинить їх. Як у нас уряд за сім хвилин до кінця перейшов на сторону революції, так буде і у вас. Ви просто покинетеся у іншому світі, і зворотного шляху не буде. Америка забезпечила собі тотальну підтримку усіх - усіх ваших сусідів, друзів і рідних, і ні ви, ні вони не зрозумієте, як це сталося». А. Арестович.
Ще з тим євразійством терлася Наталя Вітренко. Так-так, мама Юрія Вітренка, головного виконавчого директора НАК «Нафтогаз України».
Якщо згадати, що батько Дугіна генерал ГРУ, і батько Андрія Єрмака – співробітник ГРУ. А якщо бувших гебістів та комуністів не буває, то всі кусочки в одну картинку лягають. А якщо продовжити далі – Арестович - Дугін = Дугін-ГРУ+ Єрмак-ГРУ, то вже не тілька картинка, а й вся карти України як на долоні. Тільки от на чиїй долоні?
І вже щоб завершити не моїми видумками, то вислови тих персонажів в допомогу.
"Территорию от Одессы до Харькова мы освободим и так или иначе присоединим. Это уже не обсуждается. Западная Украина в составе Польши, на первый взгляд, – это приемлемо. Нам – наше, а вторая половина несостоявшейся Украины отходит туда, о чем мечтали ее власти". Дугін. – "Наши солдаты не вернутся домой, пока не будут уничтожены цели, поставленные по всей стране, и не будет установлена безопасность, или пока Зеленский не сдастся". –"Мы не можем проиграть эту войну. В противном случае весь мир превратится в большой огонь". – "Путин пошел на военную операцию только потому, что другого выхода не осталось. Он следовал единственной линии, которая была возможна. Поэтому он не просто колебался и медлил, он вообще не хотел ни военной операции, ни выхода из современной западной цивилизации. Когда он прямо и честно говорит о своих желаниях, ему не верят. Считают дезинформацией. А Путин говорит чистую правду. Здесь неизбежная и совершенно логически оправданная оборона". –"Западные политики перестали поднимать тему мирных переговоров. Для них существует только агрессивная поддержка киевского режима, доживающего свои последние дни". - "Процесс отрезвления Европы будет очень болезненным, может быть, даже революционным. Отношение к Украине станет более нейтральным, но останется ангажированным. Политики попытаются удерживать баланс и вести диалог, может быть, не напрямую, а через нейтральные страны, например, через Турцию". - В 2014 році: "Если Россия потеряет Донбасс, она потеряет Крым. Если она потеряет Крым, она потеряет саму себя". – в 2021 році: "Россия – не враг Украины", а для РФ лучше всего "иметь дружественную Украину, состоящую их двух народов". А тепер прочитайте і подумайте, чим наступні думки відрізняються від тих, що ото вище? Чи добре засвоїв уроки вчителя його учень? Чи видно, що він старанно втілює в життя дугінську ненависть і зневагу до всього українського? «И мне абсолютно похер ваши звания, заслуги и награды - бывшие, нынешние и будущие. Волонтёры ли вы, военные, журналисты или депутаты. Уебками вы были, уебками и сдохните. Если я вас, конечно, не вылечу». «У нас в Україні багато хто хоче збудувати велику країну з маленькою культурою. Маленька культура – це та, яка підходить для маленької моноетнічної держави, типу Угорщини. Але Україна – не така країна, у нас полікультурна країна. Уніфікація – якою б не була війна, які б лозунги не звучали, яким би не було бажання забути якнайбільше російських слів… у нас це все несерйозно, це все на рівні фабрики думок, але тенденція, яка за цим стоїть, потребує особливої уваги".
І додав: "Я, поки я тут щось значу, не дам збудувати з України велику країну з маленькою культурою. Якщо Україна не хоче програти війну, вона не має відмовитися від різноманітності". А коли Патріоти, Волонтери та Письменники сказали своє слово і щодо нашої «маленької» культури і щодо його великого свинства, то… то він, як такий, що «поки я тут щось значу…» в відповідь і гахнув, як коли добряче наїстися тушеної квасолі і закусити гороховим супом: “В моєму житті є два типи довбо*бів — це кремлівські та “українські патріоти”. Вони одними й тими самими словами, як під копірку, тільки мови різні. Говорять те саме”.
А щоб не метати бісер перед Українцями, додав, що ми прагнемо створити в Україні національну культуру “сталінськими методами”, і , що пояснювати «патріотам» щодо “маленької культури України” не буде, бо це марно.
І, свіженьке, щоб ми не забувались, хто в хаті хазяїн: "Якщо в Україні переможе еврооптимістичний і націоналістичний проект, то Україна по-перше втратить території, по-друге увійде в ЄС і НАТО і там розчиниться. Але якщо Україна хоче "адмініструвати звільнені території по Урал", то ми не можемо відмовлятися від російської мови і російської культури".
Отака ля-ля, Українці. А Ви кажете, війна з московитами, Захисники наші гинуть, в полоні мучаться, цивільні не мають просвітку і захисту від орківських ракет та обстрілів. Зима наступає, руїни замість міст. Поля заміновані, не посіяні. Зерно вивозять. Разом нам треба бути, разом нашу Вітчизну захищати.
Треба, дуже треба, та поки між нами не почистимо, ота навала ординська сунутиме… допоки між нами не почистимо…
