Міфи Московії. Про слов'янське походження московської мови та її домінуюче становище серед слов'янських мов.

Походження московської мови


Протягом сотень років Москва, знищуючи інші мови, створила міф про свою власну московську мову, присвоївши їй назву "російська" та доказуючи, що вона є істинно слов'янська та першородна, а всі інші (особливо українська та білоруська) є лише діалекти московської мови або діалекти, спотворені польською мовою. Для цього були створені, а інколи просто замовлені десятки різних "теорій", "наукових праць", "досліджень". Чи дійсно це так?
У 1957 році, у п'ятому номері журналу "Вопросы языкознания" на ст. 67, були опубліковані дослідження московської мови, зроблені професором М.Фаснером. З 4-томного етимологічного словника О.Н.Трубачова він вибрав та проаналізував походження 10779 російських слів і дійшов висновку, що:
6304 слів, або 58,3%, є запозиченими з інших європейських мов;
1119 слів, або 10,3%, є невідомого походження;
3191 слово, або 29,5%, українського походження;
72 слова, або 0,8%, загальносхіднослов'янського походження;
93 слова, або 0,9%, російського, тобто московського, походження.
Щоб зрозуміти таку цікаву картину, треба знову повернутися на сотні років назад. За часів Івана Грозного в московській мові було тільки два руських слова: владика і злат.
В 1589 році в Парижі був виданий словник московської мови, в якому було тільки два руських (українських) слова.
В 1618 році, вчений лінгвист з Англії Ричард Джеймс нарахував в московській мові тільки шістнадцять руських (українських) слів.
У кінці ХVІІ століття німецький вчений Лудольф нарахував у московській мові сорок одне руське (українське) слово.
Як ми вже знаємо, Московія протягом сотень років була одним із улусів Золотої Орди, в якій спочатку панував світогляд китайської філософії, поширювалося християнство, існував іслам. Але коли пізніше татари прийняли магометанство, вони все одно ще деякий час продовжували дотримуватись толерантності китайського релігійного світогляду, в тому числі і старого язичницького світогляду, який їм велів боятись помсти чужих богів. Тому вони пітримували та захищали християнську церкву та священиків у Московії, де вживалась староукраїнська (руська) мова. (Навіть з 1250 р. по 1320 р. Митрополит московської церкви тримав свою катедру в столиці Золотої Орди Сараї, поруч зі ставкою Хана). Це дало змогу зберегти серед провідної верстви населення українську мову ще довгий час (звідси ці 30% українських слів).
Але переважна більшість населення Московії була угро-фінно-татарського походження, для якого українська мова була чужа. До того ж, живучи сотні років відокремлено в непрохідних болотах та лісах угро-фінни, мали небагату мовну культуру. До речі слово "Москва" перекладається з фінської як "гниле болото". Вже після занепаду Орди татари масово почали переходили в християнство, часто примусово. Для прикладу: цар Борис Годунов – татарин, князі Хованський, Юсупов, Урусов, Салтиков, Ордин-Нащокін, Мансуров та багато інших теж були татарами. В.Ключевський писав, що в 16-18 століттях 57% московської провідної верстви були татарського походження, тому їм була чужа українська мова, культура, традиції. З цієї причини московські правителі пішли на культурний та мовний розрив з Києвом.
Єдине, що їм було потрібне, – це спадщина Київської Русі та її славна історія, щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об'єднання слов'янських земель та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія, а пізніше Росія. Тобто шлях до ідеї московітів – "Москва є ІІІ Рим" – лежав через Київ. Тому підкорення Києва за всяку ціну було і залишається основним завданням як минулих, так і сучасних московських правителів. Без Києва не може бути Росії. Московія – так, але не Росія. За словами Бабуріна, Україна – це єдине джерело генетичного і інтелектуального потенціалу Російської імперії.
Українські вчителі, священники, монахи заклали основи московської мови, в якій вживалась українська граматика М.Смотрицького. Але пішовши на мовний і культурний розрив з Україною, і не маючи можливості провести філологічну та інші реформи самостійно, оскільки не було кому, вони запросили собі на допомогу німців та інших європейців, які були присутні в усіх сферах життя та принесли з собою тисячі нових для Московії слів.
Москва запросила тисячі європейців, в основному німців, для розбудови своєї держави. Німці "винайшли" сучасну московську мову. Так Н.Греч склав граматику московської мови. Німець Ґрот уклав московський правопис та словник. В.Даль зібрав етнографічний матеріал, німець А.Гільфердінґ – мовний матеріал, німець Г.Бауер видумав їхню "варяжську теорію", німці Брокгауз і Ефрон видали першу інциклопедію і т.д. Німці створили московську технічну термінологію просто переписавши німецькі слова московськими літерами.
З часом німці та інші європейці перебрали правління Московією, але для них слов'янство теж було чуже, і вони продовжували по-варварськи нищити все немосковське. Для прикладу: Катерина ІІ – німкеня, Петро ІІ – німець, і так аж до 1917 року Московією правили німці під назвою династії Романових.
В.Даль, на замовленя московських правителів, уклав словник московської мови, який в оригіналі називався "Толковый словарь великорусского наречия русского языка", де під руським розумівся український. Але в майбутньому царська цензура змінила цю назву на "Толковый словарь живого русского языка". В.Даль, будучи лікарем за освітою, працював у міністерстві внутрішніх справ Російської Імперії "чиновником для особых поручений" при керівникові цього міністерства Л.А.Перовському. Він служив у міністерстві, яке, як відомо з попередніх розділів та історії, було основним душителем "инакомыслия" в "империи". Тому В.Даль не міг скласти правдивий словник московської мови. До того ж, з огляду на його європейське походження і те, що тогочасна московська мова була дуже бідна, він змушений був додавати багато німецьких слів, а інколи просто замінював українські слова на німецькі. Ще до нього, після війни з Наполеоном, в московську мову ввійшли тисячі французьких слів, які він, так би мовити "узаконив", внісши їх у свій словник. Тобто він створив своєрідне "есперанто" для Московії, яке складалося з українських, татарських, німецьких, французьких та слів інших народів. Для прикладу німецькі слова:
Абрикос – жерделя, бархат – оксамит, брюки – штани, брухт – покидьки, бунт – повстання, бурт – купа, вакса – мастило, вал – окіп, ванна – купіль, вахта – варта, гауптвахта – вартівня, горн – ріжок, гастроль – виступ, глазурь – полива, лозунг – гасло, лакей – прислужник, маклер – посередник, мундштук – цибух, орден – відзнака, офицер – старшина, пакгауз – комора, парта – лавка, патронташ – ладунка, пилигрим – прочанин, пушка – гармата, ранец – наплечник, траур – жалоба, фальшивый – підроблений, флюс – пухлина, флаг – прапор, флагшток – щогла, фон – тло, форпост – передова варта, фрахт – перевіз, футляр – коробка, шахта – копальня, швейцар – двірник, шельма – крутій, шина – обруч, шкатулка – коробочка, штемпель – тавро, штука – одиниця, штурм – наступ, штурман – стерновий, шулер – шахрай, палітурка-обкладинка, і інші.
Приклад французьких слів, які були взяті до московської мови:
Азарт – запал, аккомпанемент – супровід, амплуа – роль, анонс – оповістка, антракт – перерва, аплодисменты – оплески, апломб – самовпевненість, армия – військо, артилерист – гармаш, артист – мистець, ассортимент – набір, атака – напад, афиша – оголошення, баланс – рівновага, бандаж – перев'язь, барьер – перепона, бассейн – водойма, блондин – русявий, бокал – келих, бордюр – окрайка, брошюра – книжечка, брюнет – смаглявий, бульон – юшка, бутылка – пляшка, бюджет – кошторис, бюст – погруддя, вуаль – серпанок, галиматья – нісенітниця, гарантия – запорука, гардина – завіса, гарнизон – залога, девиз – гасло, департамент – відділ, деталь – подробиця, частина, диссонанс – розлад, эксплуататор – визискувач, экспорт – вивіз, элегантный – чепурний, этажерка – полиця, каприз – примха, карьер – каменище, квартира – помешкання, квитанция – посвідка, колонист – поселенець, команда – наказ, коммерсант – торговець, компания – товариство, компот – узвар, компрометация – знеславлення, констатировать – стверджувати, контур – обрис, конфеты – цукерки, костюм – вбрання, кошмар – жах, кулинар – кухар, курьер – посланець, магазин – крамниця, манеры – поведінка, манто – накидка, марш – похід, маршрут – розклад подорожі, медаль – відзнака, мемуары – спогади, мотив – спонука, оранжерея – теплиця, пейзаж – краєвид, персона – особа, пьедестал – підніжжя, поза – постава, престиж – повага, приз – нагорода, рапорт – звіт, режим – лад, резонанс – луна, результат – наслідок, репрезентабельный – показний, репрессия – утиск, ресторан – їдальня, ресурсы – засоби, запас, секрет – таємниця, серьезный – поважний, сигнал – знак, спектакль – вистава, стаж – досвід, табуретка – стілець, тираж – наклад, фаворитка – улюблениця, фамильярность – панібратство, флірт – залицяння, флакон – пляшечка, фонд – запас, формат – розмір, шалопай – гульвіса, шофер – водій, і т.д.
Таким чином сучасний московський словник налічує біля 50 тисяч іншомовних слів. Про це ще Н.Некрасов написав сатиру "Розмова баріна з мужиком" в якій ні барін ні мужик один одного не розуміли, хоч і розмовляли на "одній мові". Тобто європейці, приїхавши до Московії, створили для себе своєрідний московський суржик (з точки зору корінного населення Московії), яким в 18-19 століттях володіло лише 1%-2% населення (про, що і писав Н.Нєкрасов).
Мало є народів на світі, які пов'язані з природою так близько, як народ український – від матеріальних виявів, як вишивки, писанки, квіти навколо хати і в хаті, музики та музичних інструментів і до духовних, як мораль, релігія, пісні.
На території сучасної України, на її родючих землях, проживали слов'янські племена, які належали до рільничої культури і творцями якої вони були. Пізніше під натиском обставин ці племена пішли на Захід і понесли з собою свою мову, звичаї, культуру і т.д. Початок осілого життя – це початок розвитку культури і землеробства в Європі. Землеробство одним із перших постало на землях сучасної України. Землеробство примушувало шукати пояснень природних явищ та змін, щоб їх передбачати й використовувати чи уникати. Весь кругообіг життя людей був пов'язаний з природою та порами року. Тому назви багатьох подій в житті людей, свят, традицій були відображенням цих змін. Особливо це можливо помітити в назвах місяців, які вживаются в українській мові та мовах деяких інших слов'янських мовах. Січень – сніг січе обличчя. Лютий – час, коли лютують морози. Місяці березень, квітень, травень засвідчують красу пробудження природи після зими. Червень, липень, серпень показують, які зміни відбуваються в природі влітку і як вінець усіх робіт – люди з серпами ідуть збирати врожай. Вересень, жовтень, та листопад показують, як змінюється природа, готуючись до зими. І нарешті, місяць грудень завершує рік, поля вже зорані, тільки видно грудки під снігом. Як цю слов'янську мовну культуру можна прив'язати до назв місяців, які були запроваджені в Московії? Январь, февраль, март, апрель і т.д.
Ці назви запозичені у Європи. Сюди також можна додати тисячі інших слів, які були введені в московську мову європейцями та багатьма іншими творцями цієї мови. Тому дивно звучать твердження минулих та сучасних московських шовіністів про те, що сучасна московська мова є істинно слов'янська, тисячолітня та має бути основною в слов'янському світі. Але чи може мати московська мова панівне становище серед слов'янських народів, якщо в ній понад 60% слів неслов'янського походження, і чи можна, щоб у її назві вживали слова "русь", "руський"?

Деякі московити, які навіть проживши десятки років серед інших словянських народів не здатні освоїти їхні мови хоча б на рівні розуміння не говорячи про граматику, письмо та читання. Так, для прикладу, вже колишній посол Москви в Україні В.Чорномирдін, залишаючи Україну сказав, що він розуміє українську мову тільки на 80%, хоч приїхавши в Україну майже десять рків тому обіцяв її вивчити. Якщо головний посол "нашого старшого брата", під цим розуміється, що він освітчена та інтелектуальна людина, не здатний освоїти "братню" для нього мову, (і треба ж такому статись...) то що тоді говорити про більшість останніх московитів? Про яку "братність чи спорідненість" наших мов можливо говорити взагаі?
Пітвердження того, що московська мова не є словянською, можна знайти в сучасному повсякденному житті, спілкуючись з іншими слов'янськими народами: поляками, словаками, чехами, болгарами, жителями колишньої Югославії та інш. Якщо кожний з них у якійсь умовно зібраній групі буде говорити тільки своєю мовою, то всі учасники зможуть зрозуміти про, що йде мова, за винятком носіїв московської мови, звісно, якщо носії московської мови не жили серед інших слов'янських народів.
Якщо між дійсно словянськими мовами 50%-70% слів співпадають, або звучать зрозуміло один – одному, то в московській мові таких співпадінь дуже мало 5%-10%. Але в своїй шовіністий злобі вони доказують, що їхня мова базова а всі інші спотворені. Особливі і величезні зусилля вони докладають для приниження та знищення української мови.
Одною з головних їхніх "наукових теорій" є те, що українська мова це спотворена польська. Як доказ цього один з "науковців чи дослідників" на одному з форумів, (http://forum.pravda.com.ua/read.php?4,205710801) надрукував "свій аналіз" де привів приклад біля 500 слів польських, українських і московських. Всі ці слова мають один корінь в українській і польській мовах, але повністю відмінні від московської мови. Ми можемо тільки уявити задоволення цього дослідника від проведенної роботи. Він (вона) думає, що "втер українцям ніс" та доказав спотворенність української мови. Але він зробив якраз навпаки. Він ще раз доказав, що московська мова штучна і ніякого відношення до словянських мов немає. Для доказу цього ми візьмемо лише декілька слів із інших словянських мов та московської в такій послідовності: українська, польська, чешська, сербо-хорватська, словенська, словатська, московська.
-але, ale, ale, ali, toda, ale, но
-аматор, amator, amatersky, amater, amateskih, amatersky, любитель
-байка, bajka, bajka, basna, fabula, bajku, сказка
-барва, barwa, barva, basa, barva, farba, краска
-блискавка, blyskawica, blesky, strele, blesky, молния
-вага, waga, vaha, teza, vaha, вес
-вечорниці, wieczornica, vechornytsi, vechornytsi, vechornytsi, vechornytsi, посиделки
-виняток, wyjatek, vyjimkou, izuzetak, razen, vynimkou, исключение
-вік, wiek, vek, starost, starost, vek, возраст
-гак, hak, hacek, zakacaljka, hook, hacik, крюк
-гній, gnoj, hnoy, gnoj, hnoj, навоз
-дзвін, dzwon, zvonek, zvonce, zvonce, zvoncek, колокол
-дорадник, doradza, radce, советник
-досить, dosyc, docela, posve, dokaj, docela, хватит, довольно
-займенник, zaimek, zajmeno, zamjenica, zamjenica, zameno, местоимение
-зараз, zaraz, nyni, sade, zdaj, teraz, сейчас
-зле, zle, zlo, zlo, zlo, скверно, плохо
-злодій, zlodziej, zlodej, lopov, lopov, zlodes, вор
-знову, znow, znovu, ponovno, spet, опять, вновь
-зрада, zrada, velezrada, izdaja, veleizdesa, velezrada, измена
-кошик, koszyk, nakupni kosik, kasarica, nacupny kosik, корзина
-крок, krok, krok, korak, korak, krok, шаг
-курча, kurcze, kurc, pile, priscanec, kurca, цыплёнок
-лан, lan, lan, lan, lan, lan, нива, поле
-мапа, mapa, mapa, mapa, zemljevid, mapa, карта
-місто, miasto, mesto, grad, mesto, mesto, город
-неділя, niedzeiela, nedele, nedjelja, nedelja, nedela, воскресенье
-око, oko, oko, oka, oci, oko, глаз
-папір, papier, papir, papir, papir, papier, бумага
-пекло, pieklo, peklo, pakao, pekel, peklo, ад
-призьба, pryzba, pryzba, pryzba, pryzba, pryzba, завалинка
(тут вживаються тільки латинські літери, через відсутність на моєму компютері інших, але кожна словянська мова має свої особливі літери. Також з огляду на те, що майже всі вони вживають латинські літери, яких менше ніж літер в українській мові, то існує деяка відмінність, як слово пишеться і читається. Інколи тяжко зрозуміти коли читаєш, але як тільки вони скажуть це слово, то стає відразу зрозуміло про, що йде мова)
Таким чином ці "дослідники" з шовіністичними мріями, маючи одні цілі на самій справі допомогли нам ще раз розвіяти їхній міф про словянське та домінуюче походження московської мови. (Подякуємо їм та побажаємо їм "успіхів" в цьому напрямку).
(До речі такі, але правдиві, неупереджені дослідження про спільність та відмінність словянських мов між собою та московською, можуть бути чудовими темами для різних курсових, дипломних, докторських проектів. Те, що зробив в 1957 році М.Фаснер можливо повторити тепер. ВПЕРЕД! СТУДЕНТИ)
З огляду на те, що московська мова штучна, вийшло так, що у "великому і могучому" відсутні багато форм, які присутні в українській мові та інших дійсно словянських мовах. Якщо ми запитаємо сучасного жителя Росії хто ти, то він відповість: "я русский", тобто прикметникова форма. Але питання є, не чий ти або який, а хто ти є.
В українській мові є відповідна форма. На запитання хто ти? буде відповідь "я росіянин". Також якщо ми запитаємо нашого дійсного брата білоруса, хто ти?, то він відповість: "Я білорус", але йому й до голови не прийде сказати "я білоруський". Це сталося, скоріше за все, за часів Петра І, коли він змінив назву своєї країни з Московія на Росія. Він наказав щоб усі жителі Московії при зустрічах говорили: ты русский, я русский. Так приживлялась жителям Московії, нова назва. Також ми знаємо, що в Московії ніхто не був вільний, що все, що було на території імперії, належало боярину, князю, а все разом царю. Тобто все живе і неживе було чиєсь. Вся Московія належала царю, але в новій назві держави не знайшлося форми, яка б описувала, хто є її громадяни. Цар і Росія виступають як одне і те ж, тому і всі її жителі є царські, русские, московські, тамбовські і т.д. Звідси і виникла форма "русский", яка говорить про належність чи залежність когось до чогось або когось.
Таким чином, напрошується висновок, що всі жителі Московії-Росії оцінюються і називаються за приналежністю до території під назвою Росія, яка і є власником над ними. А в повсякденному житті цей власник представлений в образі президента, який і є їхнім реальним власником. На основі цього за сотні років у жителів Московії розвинувся тільки їм притаманний менталітет, комусь належати та мати "крепкую руку" над собою. Тобто їм не потрібно було шукати форму, яка б пояснювала, хто вони, позаяк їм у повсякденному житті потрібно було пояснювати, чиї вони, якої землі, якого барина, або якого царя холопи.
Сучасні "любителі" та "захисники" московської мови продовжують столітню практику Москви запозичати іншомовні слова, навіть якщо існують власні, так, для показу своєї нібито "особливої культури та інтелекту". Вони з гнівом будуть сперечатись та захищати свою московську мову, коли говориться про українську, білоруську чи інші мови сусідніх народів, але тут же ставати на "лапки" (чего изволите?) перед іншою мовою. Для прикладу. В центрі міста Харкова (і інших міст) стоїть великий будинок на якому великими літерами (з вогнями) написано "СИТИ ЦЕНТР". СИТИ перекладається з англійської мови як МІСТО, тільки написане російськими літерами. В багатьох країнах для туристів багато вивісок та оголошень дублюються іншими мовами (в основному англійською) і це є нормально. В даному разі це мусило бути "CITY CENTR". Але практично ніхто з поваги до своєї країни та своєї мови не принижує себе, пишучи іншомовні слова своїм правописом. Нам зрозуміла ситуація з українською мовою в Харкові, але це доводить "політичну штучність" проблеми російської мови в Україні чи де інде. Крім морального самоприниження "захисників" російської мови, цей "авторський самодебілізм" може привести до багатотисячних чи навіть багатомільйонних збитків. Що ж мається на увазі? Під "СИТИ ЦЕНТР" розуміється приналежність цього будинку чи навколишнього району до якихось бізнесових операцій, зустрічей, конференцій і т.д. При цьому ясно, що всі сторони, які беруть участь у переговорах, перебувають у рівних умовах, у т. ч. й іноземні делегації. Але проведення таких зустрічей у такому "СИТИ ЦЕНТР" ставить приймаючу сторону в заздалегіть невигідні і морально принизливі умови. Для іноземних гостей це означає, що вони є головні, і вони диктують свої умови (тобто ціни).
З подивом можна знайти багато інших таких прикладів – назв магазинів, підприємств, рекламних оголошень які пропонують "ВИКЕНД" (тобто час відпочинку) у Туреччині, "вкусные ЛАНЧИ", "Фитнес-центр" тощо. Новоспечені власники колись державних підприємств наввипередки демонструють якесь неприємне блюзнірство перед кимсь чи перед чимсь, міняючи відразу назви цих підприємств на імпортні. Чи може власник якогось підприємства, який з легкістю відмовляється від своєї материнської основи, претендувати на якесь політичне чи державне лідерство в цій країні?
Можна з певністю сказати, що через сто років праправнук якогось Кушнарьова, Колєснікова, Толочка, Бузини, Грача, Лося буде рвати на собі сорочку та доводити, що "СИТИ" "ЛАНЧ", "ФИТНЕС" та "ВИКЕНД" – це істинно російські слова. Ми розуміємо звідки "ростуть ноги" всіх цих "інтелектуалів".
6 листопада 2006 року гуманітарний віце-премєр України від Партії регіонів, Д.Табачник, договорився до того, що сказав: "Українська мова, економічно невигідна і культурно невиправдана, гальмує розвиток високого мистецтва і зазіхає на українську демократію". Як така людина загалом може бути на цій посаді?
Г.Квітка-Основяненко писав: "Коли українські молоді письменники змужніють, то вони доведуть, що московська мова – це лише дикунська говірка, порівнюючи її до української мови. Коли вони повитягують з московської мови все українське, то най-запекліший шовініст буде змушений визнати жалюгідне убозтво і нижчість московської говірки супроти української мови. І справді, чи ж можна написати звичайнісіньку статтю московською мовою, не вживаючи немосковських слів та виразів? А українською можна. Українське красне письменство, а особливо поезію часом дуже важко перекласти якоюсь європейською мовою докладно і досконало, бо навіть ці багаті мови не мають багатьох досконалих українських форм слова і вислову".
На сьогоднішній день існує багато незаангажованих досліджень, як в самій Москві так і за її межами, про московську, українську та інші словянські мови, де на історичному, науковому, фонетичному рівні доказується, відмінність московської мови від всіх інших словянських. Сучасна літературна, штучна, московська мова, яка налічує тільки 200-300 років своєї історії, не має ні історичної, ні культурної спадщини. До 1917 року вона була мовою лиш декількох відсотків населення, в основному політичної, військової та економічної еліти імперії, яка була в своїй основі не московського походження. Почитайте ще раз твори Л.Толстого, де всі його герої говорять виключно французською мовою. Ситуація різко помінялась після 1917 року, коли більшовики ввели загальну освіту населення, через яку вже пройшло з десяток поколінь для яких московське "есперанто" стало рідною мовою. В цьому не має нічого злого чи поганого. Але коли це робилось і робиться з чисто з шовіністичними та колоніальними цілями, то це вже є зло. Так, Москвою, під час її "цивілізаційної місії", на території імперії були знищенні сотні унікальних, історичних, національних мов. Цей геноцид продовжується і по сьогоднішній день. Так в 2007 році держдума Росії прийняла доповнення до закону "Про освіту", яким відмінила вивчення національних мов, в школах РФ, з вересня 2009. Вся освіта в РФ базується на "великорусском преводсходстве" тобто шовінізмі, який принижує інші народи федерації і подає їх як другосортні. Всі підручники, які видавались в національних республіках, вилучаються з бібліотек та знищуються, в тому числі і українські. Як це нам знайомо!!!
За роки Незалежності України вже опубліковано багато, раніше заборонених в СРСР, але відомих по всьому світі, матеріалів про те, що територія України була колискою багатьох європейських та словянських мов. Це настільки обурює Москву, що вона йде на любі фальсифікації, активізує свою найпотужнішу пропагандиську машину, свої багаточисленні 5-ті колони по колишніх республіках. Але "процес пішов" і його можливо пригальмувати, але вже не зупинити.
НИНІШНЄ І НАСТУПНІ ПОКОЛІННЯ МОСКОВИТІВ БУДУТЬ СТОЯТИ ПЕРЕД СУДОМ ІСТОРІЇ ЗА ЗЛОЧИНИ ІВАНІВ, ПЕТРІВ, КАТЕРИН, ЛЕНІНИХ, СТАЛІНИХ, ПУТІНИХ та інших.
НАШЕ ЗАВДАННЯ ЗБИРАТИ ТА НАКОПИЧУВАТИ ФАКТИ ЦИХ ЗЛОЧІНІВ, ЇХ ОРГАНІЗАТОРІВ, ВИКОНАВЦІВ, ОСОБЛИВО 5-ТИ КОЛОННИКІВ ПО РЕСПУБЛІКАХ, ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО СУДУ НАД НИМИ.

Джерело.

Страх як він є.

"Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його." Івана 3:20


Ви вже бачили репортажі прикритого АТН у Харкові? Адольфич со Гопкін "звєрствовать ізволят". А чого ви від них іншого очікували? ось, що я хочу запитати. Колись Адольфич дуже полюбляв АТН, і ніщо не віщувало халепи...
Наївнії ви люди... Якесь дитяцтво, їйбогу.

Десь у середині літа, до нас в контору (провайдерська контора) завітала особа певної зовнішності. Нахабна вгодована пика, і почала розпитувати у мене а як можна закрити ось цей сайт. І дає мені сайтик - http://drugba238a.kharkov.ua

Я вимкнув у собі Україну увімкнув дурника (з моєю зовнішністю це зовсім не важко) наплів якоїсь узагальненої дурні і нічого конкретного, просто увімкнув дурака і все.

Потім поліз на той сайт - все ж було дуже цікаво, чим так занепокоїв цих певних осіб цей скромний сайтик.

Прочитавши, наприклад, ось цю тему, мені все стало ясно. Ха-ха, мені теж було б страшно на їхньому місці. :)

Негайно склав листа, де докладно розписав пригоду, надав професійні технічні рекомендації і відіслав до господарів сайту.

Як штабіст Януковича відростив бороди Великим Київським князям

Публікація досить стара.
Це я просто для себе архівую дуже важливі для розуміння суспільних процесів "дрібниці" з життя держави. Диявол - як відомо - криється у дрібницях.


---
Олександр Палій, для «Оглядача», 09.12.2005


Трохи більше року тому символами України черговий раз було зманіпульовано. Так, зокрема, у вересні 2004 року на нових гривнях у Великих Київських князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого «несподівано» відросли бороди.

Кожна держава з максимальною ретельністю і серйозністю ставиться до вивіреності і достовірності державних символів. На перевірку їхньої однозначності та їхню популяризацію працюють цілі інституції. Натомість у нас справа пропаганди вітчизняної історії та державних символів досі лишається вкрай занедбаною.

Трохи більше року тому символами України черговий раз було зманіпульовано. Так, зокрема, у вересні 2004 року на нових гривнях у Великих Київських князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого «несподівано» відросли бороди.

Секрет такої несподіванки полягав у тому, що Національним банком тоді керував Сергій Тигіпко, колишній комсомолець, а за сумісництвом – керівник виборчого штабу Віктора Януковича.

Арсеній Яценюк, нинішній міністр економіки, а тоді - перший заступник голови НБУ, навіть заявив, що «це зумовлено тим, що це є автентичний портрет, а кожна банкнота засвідчувалася спеціальною комісією, тому ми досить виважено підходимо до зовнішнього вигляду кожної банкноти».

Однак, якраз автентичні портрети Київських князів засвідчують, що борід вони не носили.
У батька князя Володимира – Святослава - бороди не було. Натомість, як свідчить візантійський історик Лев Діакон, він мав довгі вуса і «оселедець» на голові. Цінність повідомлень Лева Диякона в тому, що він був учасником переговорів візантійців і русів, і на власні очі бачив Київського князя Святослава: «Ось якою була його зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясними, синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова була в нього зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся – ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одяг його був білий і відрізнявся від одежі його наближених тільки чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів він поговорив трохи з імператором про умови миру і поїхав. Так закінчилася війна ромеїв із скіфами».

Скільки-небудь якісних прижиттєвих зображень князя Володимира не збереглося, однак якщо виходити з прислів'я «яблуко від яблуні не далеко котиться», то не зрозуміло, чому в князя Володимира Святославича мала бути борода, якщо в його батька були довгі вуса й оселедець.

За часів СССР історики намагалися зруйнувати архетиповий для українців образ Київських князів. Історик Герасимов «реконструював» образ князя Ярослава Мудрого, в результаті чого відростив йому бороду та надав монголоїдних рис обличчя. Вочевидь, це було зроблено задля того, щоб довести спадковість Москви по відношенню до Київської Русі – Київські князі в уявленні населення мали стати схожі на московських царів.

Це робилося попри те, що ранні Київські князі мали переважно скандинавське походження, і тому суттєво відрізнялися від московських царів, які, в свою чергу, мали добрий десяток поколінь татарських предків.

Вочевидь, така ж мета була й у комсомольця Тигіпка, який вважав, що продовження перебріхування історії зробить українців більш лояльними до наказів Москви. Водночас, найбільш достовірно князя Ярослава Володимировича зображено на його печатці. Ця печатка, природно, могла бути тільки прижиттєвою. На ній ми бачимо портрет, що радикально відрізняється від спроб реконструкції образу князя, здійснених в СССР.

Перед нами - типовий європейський лицар X-XI ст., у конічному шоломі, з-під якого стирчать в різні боки довгі вуса, а бороди немає. На Київському барельєфі князя Ізяслава, сина Ярослава Мудрого, так само зображено його вибрите підборіддя і загнуті донизу вуса.

Нарешті, існує унікальне для історії прижиттєве зображення князя Святослава Ярославича, сина Ярослава Мудрого і онука Володимира Великого, з родиною. Це зображення з «Ізборника Святослава» від 1073 року цінне тим, що воно прижиттєве – у князя немає німба над головою, а так князів могли зображувати виключно за життя. І тут, в Ізборнику, ані князь, ані князевичі не мають бороди, а натомість у князя є загнуті донизу вуса.

Обличчя Князя настільки архетипове для українця,

що московитські історики, які першими досліджували «Ізборник Святослава», задавалися питанням – «если сын Ярослава Мудрого был хохлом, то где тогда были русские?»

Нині чимало істориків вважають, що борода у князів могла з'являтися лише в піст. На війну вояки йшли виключно бритими – як князі, так і дружинники, можливо, крім селян. Треба сказати, у своєму підлабузництві штабіст Януковича зайшов далі, ніж просто замахнувся на санітарні норми Великих Київських князів.

У результаті заміни дизайну купюр зі зворотного боку купюри номіналом в одну гривню зникли зображення руїн Херсонесу – міста, яке 988 року облогою взяв Київський князь Володимир Великий. Заміна дизайну купюр відбулася в момент, коли з'явилися повідомлення, що Кучма пообіцяв Путіну вивести з Севастополя українські Військово-морські сили.

Заради бажання вислужитися перед іноземцями штабіст Януковича був готовий перекреслити одну з найвеличніших сторінок української історії та викреслити з пам'яті, що Херсонес уже був містом Київської військової слави задовго до того, як Севастополь став містом російської.


Олександр Палій, автор книги «Ключ до історії України».
Джерело.

Блєск і ніщєта хом'ячків.

Нещодавно купив брошурку про Юлю Тимошенко, де описано її шлях від народження у хрущовці до 2009-го року. Ті брошукри знаєте видавництва "Фоліо".

Досить цікаве, дотепне, місцями трохи стьобне чтиво. :)

Ну Йулю туй-во трохи того, в буцигарню загриміли. Шаблезубі хом'ячки від Сіднею до Торонто почали показувати зубки, шкрябати лапцями, сновигати, вовтузитися, метушитися, закликати до "міжнародної громадськості".

А я вам скажу так. Конкретніше.
Юля мусить сидіти. Років 10, як Лазаренко, доки про неї не забудуть. Бо та брошурочка, точніше написане між рядками, мене остаточно переконала, шо найбільша небезпека для України, не Проффесор з Підрахуєм і Кравасісєй, єтц, - а Юля Тимошенко. Це та ж сама Чортословська, лише блондинка. Хіба ви це не бачите?

Сидіти якомога довше, можна і з комфортом (я сьогодні добрий), але щоб ВОНА не мала ніяких важелів впливу на життя України.

Повторюйте це щовечора перед сном.

Радійте, шо не Юля зараз Президентом, бо зараз би глипали очицями на те, що б ВОНА творила... "та ми ж не знали", "та ми ж думали"...

За що пресують Ю. Луценка?

Негайно ж після ліквідації Макса Курочкіна в ЗМІ почали жваво обговорювати тему його зв’язків та бізнес чвар. Беручи до уваги, що за останній рік Курочкін здебільшого відбріхуваввся з Росії на обвинувачування Юрія Луценка, то ця інформація, що датується 2005 роком зовсім не здаватиметься застарілою. Самі подумайте: замах дворічної давнини на сина свого куратора та партнера - хіба не привід для убивства?...

Найвідомішим та найвпливовішим зв'язком Курочкіна Максима Борисовича, (1969 р.н) до 2004 був Бабаков Олександр Михайлович, 08.02.1963 р.н., який народився в м. Кишиневі, в 1985 р. закінчив економічний факультет МДУ, з 1988 по 2003 працював викладачем на економічному факультеті МДУ, кандидат економічних наук, з 1995 р. - гендиректор ТОВ "Запад-ИК", до обрання до Держдуми в 2003 р. - головуючий наглядових рад ВАТ "Московський акціонерний банк "Темпбанк" (Росія), ЗАТ "ПРОМЗВ'ЯЗОК", ВАТ "Готель "Прем'єр Палас" (Україна), з 2001 по 2003 рр. Обіймав посаду голови ради директорів ЗАТ "ПФК ЦСКА", з грудня 2003 р. – депутат Держдуми, де з січня 2004 р. став заступником голови комітету з енергетики, транспорту та зв'язку, в липні 2004 р. його було обрано головою президіуму партії "Родіна", один з потенційних кандидатів на посаду віце-спікера Держдуми, має громадянство Росії та Ізраїлю, співласник низки комерційних структур в Росії та за кордоном, мешкає в м. Москва, Слов'янський бульвар, 1 кв. 394.

Займатися бізнесом Бабаков рогзпочав в Україні.. Наприкінці 80-х років він був представником в Росії ЗАТ "ВОЗКО" (Вознесенський завод з виробництва та вичинки шкіри, м. Вознесенськ, Миколаївської області). По тому створив підприємство з продажу продукції ЗАТ "ВОЗКО" в Росії та ЗАТ "ПРОМЗВ'ЯЗОК" в Україні, яке, завдяки зв'язкам Бабакова в "Укртелекомі", 90% своєї продукції постачало цій найбільшій українській державній компанії України. Також має відношення до постачання нафтопродуктів в Україну з прибалтійського НПЗ "Mazeikiu nafta".

Разом з Бабаковим фактичними співласниками російського футбольного клубу "ЦСКА", речового ринку на стадіоні ЦСКА та московського клубу "Мєтєліца", являються батько й син Євгеній та Вадим Гінери (на Вадима Гінера в лютому 2005 року в Москві було здійснено замах на замовлення Максима Курочкіна: з автоматичної зброї розстріляли "Мерседес", що належав клубу ЦСКА. Вадима Гінера було поранено, але він вижив. Його батько наразі  головує у професійному футбольному клубі).

За наявними даними, раніше контроль над ПФК "ЦСКА" належав чеченському організованому злочинному угрупуванню (ОЗУ), лідером якого був чеченець Шахруді Дахаданов, поганяйло "Шах".

Через футбольний клуб ЦСКА, основним офіційним спонсором котрого до останнього часу була компанія "Сібнєфть", а також спільні активи в голандських компаніях "MacAsyng Holding EV" та "Bluecastle Enterprices Ltd", котрі є власниками низки спортивних клубів та підприємств в Росії, Прибалтиці та в Україні; близький до російських олігархів Роману Абрамовичу та Олександру Мамуту.

В Україні Бабаков та «"ужниківські" через іноземні компанії контролюють низку комерційних структур в електроенергетичному, фінансовому, телекомунікаційному секторах, у транспортній сфері, готельному бізнесі, а також кілька найбільших промтоварних ринків України.

Окрім того, Бабаков представляє швейцарські фірми "IWENTA SA (SOCIETE ANONIM)" та АТ "IWENTA", зареєстрованих за однією і тією ж адресою в Швейцарії (1206, 16 AV JULES-COSNIER, GENEVA інша адреса, присутня в реєстраційних документах цих компаній - GENEVE, RUE DE LAUSANNE,57, C/ASTORA,) та "SOFISUSA (SOCIETE ANONIM)" (FRIBOURG, ROUTE DE BEAUMONT, 20, 1709), а також  голандська філія словацької компанії Vychodo-slovenska energetika - VSE Energy International NV.

Інтереси Бабакова в усіх трьох компаніях представляє французький адвокат Олександр Гарез (Aleksandr Garez). Цей же ж адвокат представляє голандську компанію "MacAsyngHoldingBV", що володіє 1/3 акцій "Latvijas Krajbanka" (Латвійського ощадного банку).

Через "SOFISU SA" та VSE Energy International NV "лужниківські" контролюють шість українських енергорозподільчих компаній, а саме: "Черкасиобленерго", "Житомиробленерго", "Херсонобленерго", "Кіровоградобленерго", "Севастопольобленерго", "Одесаобленерго". Варто зауважити, що до того більшість (16 з 27) обленерго України знаходилися під контролем Суркіса, Медведчука та Григоришина, але після конфлікту "динамівців" з Григоришиним в 2002 році саме Суркіс з Медведчуком надали активну допомогу в отриманні контролю голандськими та швейцарськими компаніями над зазначеними обленерго.

Вище згадана швейцарська компанія "IWENTA SA" володіє 98% української компанії ТОВ "Парипгет-П" (ОКПО 25287600, зареєстрована за адресою м. Київ, вул. Червоних козаків, б. 6), міноритарними учасниками ТОВ "Паритет-П" є ЗАТ "Українська іноваційно-фінансова компанія" (надалі- УІФК), ТОВ "Петрівка- центр", ЗАТ "Промзв'язок", що зареєстровані за цією ж адресою.

В свою чергу ТОВ "Паритет-П" є засновником ЗАТ "Перший інвестиційний банк" (ОКПО 21666401, далі - "ПІБ"), ТОВ "Міжрегіональна фінансова компанія" (ОКПО 31361954). Має філію (ОКПО 23250751), зареєстровану в Любомльскому районі, Волинської області.

Швейцарська компанія "IWENTA SA" також є співласником взаємоафілійованих структур ЗАТ "УІФК" та ВАТ "УІФК", котрі в свою чергу є засновниками низки комерційних структур в Україні. Серед них ЗАТ "Українські національні комунікації" ("УНК"), ЗАТ "Коммон-УКРАЇНА", ЗАТ "Укрполімерпак", ТОВ "Медико-фармакологічна компанія МРС", ДП "УІФК- ВОЛИНЬ", ДП "УІФК- КРИМ", банк "ПІБ", ТОВ "Недержавний пенсійний фонд ПЕРСПЕКТИВА-99", ТОВ "Закарпатполіметали", ТОВ "Українська інформаційно-експедеційна компанія", "Міжнародна асоціація aвтопортів/автотерміналівв", ТОВ "БІБ", ТОВ "Південтрейдінвест", ТОВ "Термінал БК", ТОВ ГФ "KAMA3-TPAHC-CEPBIC", ВАТ "Страхова компашя СКАЙД-ВЕСТ", ТОВ "Аграрний комплекс "ВАСИЛЬКИ", ТОВ "Водне господарство" та інші.

Афілійованими структурами "лужниківців" в Україні також є ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", ТОВ "Нова фінансова компанія", ДП "ЛД Украта".

Можна побачити зацікавленість цієї російської групи в експансії до України в готельно-розважальному бізнесі.

Тож, окрім відомих п'ятизіркового "Прем'єр-Паласа" в Києві та чотиризіркового "Ореанда" в Ялті, "лужниківці" вже контролюють в Україні цілу мережу першокласних готелів Premier Hotels. До цієї мережі, окрім вище зазначених, входять: Готель "Дністер" (Львів), готель "Стар " (Мукачево), готель "Лондонський " (Одеса), готель Cosmopolit (Харків).

Довідка: Акціонерами ВАТ "Готель "Прем'єр Палас" є українські компанії ВАТ "Українська іноваційно-фінансова компанія " (31,99 %), ГП "ЛД Україна" (5,2 %), ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" (30,55 %), ВАТ "Перший Інвестиційний Банк " (7,45%), а також швейцарські компанії IWENTA S. А. (7,88 %), Repechine Finance S. A. (12,39 %), Urbanic Finance S. A. (4,28 %).

Як повідомлялося раніше, у квітні 2005 року було відкрито другу частину готелю "Прем'єр-палас", і її номерний фонд зріс на 150 номерів - до 289, включаючи люкси та президентські апартаменти.

"Ореанду" було зареєстровано як закрите акціонерне товариство в 1999 році. Цей чотиризірковий готель включає в себе 114 номерів, з яких 5 - апартаменти, 14 - люкси, 21 - напівлюкси.

За даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку 64,58% акцій компанії належать швейцарскій компанії IWENTA S. A. , 15,36% - "Венчурним інвестиціям" (Київ).

Готель збудовано в 1907 році і цілком переоснащено та реконструйовано в 2001. Він знаходиться на березі чорного Моря, в центрі Ялти. До послуг мешканця бізнес центр, ресторани й бари, казино, дайвінг клуб, фітнес центр, закритий басейн, тренажерна зала, турецька лазня. Всі номери оснащено кондиціонерами, супутниковим та кабельним телебаченням, мінісейфами, мінібарами.

Вартість проживання в номері  залежить від пори року та комфортабельності, і коливаєтсья від 514 гривень за добу за одномісний номер  класу "Б", до 5830 гривень за апартаменти "А".

Найбільшу цікавість, з урахуванням свого основного профільного бізнесу в Росії, "лужниківці" проявляють до захоплення великих речових ринків України.

На данный момент "лужниківці" мають контроль над найбільшими ринками Києва: Троєщинським та Петрівкою, а також центральними ринками Дніпропетровська - "Озерка" та  Харкова - "Барабашовський ринок".

Саме боротьбою "лужниківців" за переділ сфер впливу на ринки й готелі, на наш погляд, може бути пов'язана ціла низка кримінальних чвар та убивств протягомм 2002-2005 років.

Ось виписка зі зведень МВС лише за деякими з них в хронологічному порядку з коментарями:

- 29.01.2002 року о 15.55 в пріміщенні спортклубу "Енергія" по проспекту Воз'еднання, 26/2 внаслідок вибуху загинув Зозуля Андрій Васильович, 1964р.н. i тілесні ушкодження отримали ще 4 особи (Зозуля — криміналъний авторитет, разом з лідером кримського Промислового Фонду „Сейлем", що на той час відбував термін, були фактичними співласниками готеля "Ореанда").

- 20.07.2002  у м. Ялті по вул. Червоноармійській - вбивство з вогнепальної зброї подружжя Возненко - Андрія   Анатолійовича, 1975 р.н. та Ольги Уйгурівни, 1979 р.н. (співласники  ресторанно-готельного комплексу, які відмовилися його продавати).

- 01.12.2003 по вул. Госпітальній 18 - вбито В. Прищика (кримінальний авторитет, поганяйло "Прищик", лідер однієї з найбільших київських ОЗУ, співласник ринку, "Троєщина");

- 23.05.2004 по вул. Привокзальній 6 в м. Киеві - вбитий О.Хохлов (людина з кола Курочкіна, займався перепродажем авто, пригнаних  зРосії).

- 20.08.2004 - ринок "Троєщина" - два вибухи.

- 03.09.2004 о 05.40. в м.Киеві по проспекту Радянської України, 20-в, у під”їзді житлового будинку біля ліфтової кабіни стався вибух невстановленого вибухового пристрою, в результаті якого отримав закриту черепно-мозкову травму, контузію, опік обличчя 1-го ступеню та осколкові поранения тіла мешканець зазначеного будинку заступник директора ринку "Троєщина" Аліменко С.О.

- 06.11.2004 по вул. Антоновича (колишня Горького, 4/6) вибухнув автомобіль припаркований поряд з автомобілем громадянина Poсiї Курочкіна М.Б., поранено два охоронця, сам Курочкін не постраждав (Курочкін безпосередньо представляв інтереси "лужниківских" в Україні).

- 06.12.2004 близько 17:55 коло будинку № 31 по вул. Береговій у Дніпропетровську, восьмеро невідомих здійснили хуліганські дії щодо Єфименка Григорія Андрійовича - Директора й співласника КП "Центральний ринок", а також працівників охоронної фірми "Б.О.Г." Олійника Ігоря Миколайовича, Чічєнова Миколи Васильовича та Скитенко Олександра Олександровича, в результаті яких Олійник І.М. отримав тілесні ушкодження у вигляді різаної рани правого стегна, Чічєнов М.В. – різаної рани правого передпліччя та грудей, Скитенко О.О. – поранення голови й тулуба, Єфименко Г.А. – поранення коліна. Також, в результаті нападу пошкоджено автомобіль ВАЗ-2109, держномер 640-25 АВ, що належить охоронній фірмі "Б.О.Г.".

- 13.12.2004 близько 17:00 коло під'їзду №4 будинку №35 по вул.Дзержинського м.Дніпропетрівска невтановлена  особа через хуліганські дії, здійснивши вибух, нанесла тілесні ушкодження громадянинку  Балтаксі Мойсею Михайловичу, який працював заступником директора ВАТ "Дніпропетрівский Центральний ринок".

- 19.06.2005 близько 01:30 засновнику ВАТ "Енергосервіс" Нестеренко Віктору Олександровичу 14.03.1967р.н., коли він з дружиною поверталися додому після постановки авто на стоянку. Троє невідомих нанесли тілесні ушкодження (відкрита черепно-мозкова травма, струс головгого мозку та ножове поранення гомілки). Доставлено до реанімаційного відділення обласної лікарні ім. Мєчнчкова. В Нестеренко нічого не викрадено. ВАТ "Енергосервіс" є засновником ВАТ "Регіоноптсервіс", яке в 2004 було визнане переможцем приватизаційного конкурсу  Центрального ринку "Озерка".

- 11.10.2005 близько 20:00 невідомою особою з вогнепальної зброї вчинено замах на вбивство мера Ялти А.Чабанова, потерпілому нанесено проникаюче вогнепальне поранення правого передпліччя [стрілляв дилетант – коли смикав за гачок, пістолет смикнувся за вказівним пальцем праворуч – дилетант L.V.], замах вчинено при вході потерпілого до будинку, де він мешкав.(Чабанов залишився живим завдяки тому, що упав під стіл і решта куль пролетіли мимо, а дружина встигла зачинити двері. Чабанов є фактичним власником ресторану в готелі "Ореанда", а також виступає у відкритому конфлікті з попереднім мером Сергієм Брайко, котрому "лужниківці" надавали фінансову та організаційну підтримку на виборах, Чабанов обіцяв розібратися із законністю приватизації готелю "Ореанда" росіянами. Брайко нині знову обрано мером Ялти.)

Бабаков мав безпосереднє відношення до створення в Україні "Російського клубу", організації, що надавала фінансову та отрагізаційну допомогу Януковичу В.Ф. під час президентських перегонів 2004 року. Членами "Російського клубу" були Курочкін, Чорномирдін, Гельман, Павловський, Суркіс, Медведчук, Янукович.

Разом з тим відомо, що російський політтехнолог Марат Гельман автор та творець політтехнологічного бренду "Родина" на виборах до Держдуми Росії в 2003 році, друг та земляк Бабакова. Після відходу Гельмана на заключному етапі виборчої кампанії Януковича та виступі на російському телебаченні про безперспективність Януковича як кандидата в президенти України, Бабаков, який був спостерігачем на президентських виборах від Держдуми Росії, всіляко показував свою прихильність до альтернативного кандидата і навіть з'являвся на телеекранах у помаранчевому шарфику, чим спровокував депутатський запит про неналежну поведінку депутата Держдуми Росії Жириновського.

В Україні інтереси Бабакова до останнього часу представляв громадянин Росії Максим Борисович Курочкін.

Курочкін Максим Борисович, 04.06.1969 р.н., народився в Росії, в 1989 році, після демобілізації з армії, вступив на юридичинй факультет МДУ, вечірнє відділення якого закінчив в 1994 році, прописаний в м. Москва, пров. Факультетський, б. 3, кв. 173, паспорт громадянина Росії серія 50 № 0290009 видано 15.10.1998 МВС Росії, колишній спортсмен-дзюдоїст, вживає наркотики, брутально поводиться. В м. Києві мешкав у готелі «Прем'єр-Палас», виконавчий директор «Російського клубу» в Україні, відомостей  про судимості в ОСК МВС України немає, поганяйла: "Макс Бєшений", "Макс Лужніковський", "Макс Липецький".

За відомостями МВС Росії Курочкін М.Б. лідер "Ізмайловської бригади" ОЗУ "Лужниківське". Неодноразово був затриманий правохоронними органами за рекет, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, пограбування, участь в "кримінальних чварах". Протягом 1989-2001 років щодо Курочкіна М.В. було порушено кілька кримінальних справ, котрі пізніше закривалися за сумнівних обставин.

В 2001 році залучався до справи за підозрою в організації розстрілу у Москві харківського авторитета "Батона".

Довідка: Батозський Сергій Станіславович, 26.04.62, поганяйло "Батон", росіянин.
Народився у м. Харкові. Працював заступником генерального директора АТ "Ресторан "Харків". Був засновником ВАТ "Крокус" (разом з Диментом Ю.Б., Лісним А.Г., Шкутовим В. Л.). Раніше судимий за статтею 83 ч.2 КК України. Стояв на обліку в УБОЗ УВМС України в Харківській області як кримінальний авторитет, мав міжрегіональні та міжнародні злочинні зв'язки на території України та Росії. В м. Харкові мав дружні відносини з кримінальними авторитетами та членами злочинних угруповань – "Іспанцем" - Бодапростим В. П., "Махойем" - Лісним А. Г., та іншими.

В 1998р Ботозького С.С. опрацьовували ДУБОЗ МВС України. Внаслідок проведення оперативних заходів щодо Батозького С.С., той поспіхом відбув до Москви і за наявною інформацією мешкав у свого московського кримінального зв'язкового Федорова Олександра Юрієвича, поганяйло "Фєдя".

Батозький С.С., використовуючи свої корупційні зв'язки в правохоронних органах Москви, за підробними документами оформив прописку у Москві по Ізмайловському Бульвару 49, а пізніше по Фрунзенській Набережній 12, кв. 28 та отримав громадянство Російської Федерації.

У Москві Батозький тісно співпрацював з кримінальними авторитетами та членами Орєховського злочинного угрупування: "Сильвестром" Тімофєєвим С. В., "Вітохой", "Торпедою" - Кузнєцовим А. С. (з Кузнєцовим А.С. мав комерційні стосунки), Кємєровським злочинним угрупуванням - Брати Карєліни, мав дружні та ділові стосунки з членами чеченської діаспори м. Москви та членами чеченського ОЗГ. Одночасно по Москві відомі зв'язки "Батона": кримінальні авторитети - "Маля", "Алік-московський", "Генерал". За наявною інформацією Батозький С. С. в м. Москві мав відношення до наркобізнесу (операції зі збуту кокаїну).

В грудні 2000 р, у вечірній час, на подвір'ї по Фрунзенській Набережній 12, із вогнепальної зброї було обстріляно "Мерседес", в якому знаходився Батозький С.С. Від дачі свідчень у цій справі, Батозький С.С. відмовився. Прокуратурою району було відкрито кримінальну справу за статтею 105 КК РФ (Замах на вбивство).

12.07.2001 р. під час повернення Батозького додому по Фрунзенській Набережній 12, він разом з співмешканкою - Кульматицькою Іриною Артерівною, 1969 р.н., народилася у м. Москві, не працює, був розстріляний з вогнепальної зброї двома невідомими. Кульматицькій І.А. було нанесено вогнепальне поранення голови. Від отриманих поранень обоє померли на місці. Злочинці, кинувши зброю на місці злочину, зникли на авто ВАЗ-2109 світлого кольору. Охоронник Батозького С.С. - Кілєшов О.В. вжив заходів, щоб наздогнати злочинців, в результаті йому вдалося затримати одного з нападників, якого було доправлено до УВС Чєртанівського району АО м. Москви. Злочинцем виявився Пісоцький Вадим Вікторович, 1971 р.н., народився у Дніпропетровській області, прописаний і мешкав у Московській області, Подольському мікрорайоні, селища Фабрика 1-го Травня 44, кв.15. До тепер Пісоцький свідчень не дає, особу другого злочинця не встановлено.

За наявною інформацією, у квітні 2001 року "Батон" в казино "Мєтєліца" побив одного з лідерів "лужниківського" ОЗУ Максима Курочкіна, який потім довгий час лікувався у Німеччині, а після повернення організував розстріл Батозького.

Похорони Батозького С.С. відбулися в 14.07.2001. р в м.Харкові. На похоронах були присутні депутат Харківської Міської Ради Народних Депутатів Кєрнес Г.А., кримінальний авторитет "Іспанець" - Бодапростий Володимир Прозорович, помічник "Іспанця" - Сотніков, Власник ТРК "Сімон" Давтян А. С., "Помідор" - Задоренко В. В., "Маха" - Лєсной А.Г., чемпіон світу з кікбоксінгу Вовчанчин І. В.

В м. Києві з 2002 по 2005 роки Курочкін мешкав в правому крилі 6-го поверху готелю «Прем'єр Палас». Безпосередньо представляв інтереси російських «лужниківскої» та «липецької» ОЗГ з метою легалізації злочинних засобів цих угруповань, через розміщення їх в інвестиційно привабливі підприємства України.

В Україні інтереси М. Курочкіна та російських бізнесменів, які стояли за ним, лобіювали "динамівці" та безпосередньо Медведчук з Суркісом. Тож, питання про придбання готелю "Прем'єр" у власність вирішувався за їхнього бепосереднього сприяння. Г. Суркіс особисто допомагав Курочкіну познайомитися з "потрібними" людьми на вищіх щаблях влади. За сприяння В. Медведчука Курочкіну видали посвідчення працівника Адміністрації Президента України, спецталони та номери на авто, а також оформили його охорону силами працівників спецпідрозділу ДСО МВС "Титан". Машини, на яких їздив Курочкін Мерседес-600 г/н 55533КА, Мерседеси G500 г/н 80020KI та 55058KI були оснащені мигалками СГП як спецмашини.

За розпорядженням Курочкіна в одному з найкращих номерів готелю "Прем'єр Палас" розмістився громадянин Сирії Камаль. Камаль був наркодилером і забезпечував "креком" та елітним героїном окрім самого Курочкіна ще декількох депутатів ВР і працівників Адміністрації Президента Кучми.

Під впливом наркотиків, Курочкін часто відвідував нічні клуби, де неодноразово з грубощами забирав дівчат, садовив їх до авто, відвозив до себе, гвалтував, після чого давав великі суми грошей, щоб ті не зверталися до міліції.

Під час затримання в липні 2004 року працівниками ДУБНОН МВС України в аеропорту Бориспіль Камаля, який перевозив велику партію героїну, той зателефонував безпосередньо заступникову міністра Гусарову (зараз обраний народним депутатом від "Партії Регіонів"), котрий по телефону дав розпорядження відпустити Камаля та повернути йому "товар". На початку 2005 року тіло Камаля знайшли в одній з водойм Чернігівської області. За офіційною версією, він втопився "внаслідок неналежного поводження на воді".

20 червня 2002 року М. Курочкін з групою осіб та братом С.Медведчуком, який обіймав тоді посаду голови ДПА ГНА Львівської області, чартерним рейсом № 9511, замовленим футбольним клубом "Динамо-Київ" прибули до офісу "Львівобленерго", і поставили вимогу провести в екстренному порядку нараду членів правління. На тій нараді головою правління ВАТ "Львівобленерго" було призначено Олійника В.В., якого представив М. Курочкін особисто.

21 червня 2002 року М. Курочкін у супроводі групи осіб прибув до ВАТ "Прикарпаттяобленерго", м. Івано-Франківськ, де мав зустріч з головою правління  Сафроновим І.Н., котрий був змушений погодититися з усіма вимогами М. Курочкіна, завдяки чому залишився на своїй посаді.

2 липня 2002 року М.Курочкін, прибув до правління "Полтаваобленерго" для залагодження конфлікту між головою правління Дьоміним А.А. та тимчасово виконуючим його обов'язки Чернявським В.А. Зайшовши до кабінету голови правління А. Дьоміна Курочкін поставив грубу вимогу залишити приміщення, після того протягом півтори години мав конфіденційну бесіду з А. Дьоміним, в результаті якої той написав заяву з проханням звільнити його з посади, яку він обіймав.

20 листопада 2003 року за дивних обставин в ДТП загинув голова правління компанії з енергопостачання ВАТ "Житомиробленерго" Петро Старовойтов, коли його авто Ауді врізалося у вантажівку КрАЗ з прицепом (аварія трапилася на трасі Київ-Житомир в районі населеного пункту Кочеров).

06.11.2004 авто, припарковане поряд з авто, яким користувався Курочкін  вибухнуло на вулиці Антоновича в Києві, сам Курочкін не постраждав. Два його охоронці отримали серйозні поранення. Після цього випадку Курочкін поїхав до Москви [сцикливий хлоп’яга, лише раз "толсто намєкнулі" відразу здриснув до Кучково L.V.].

У березні 2005 МВС України Курочкіна було оголошено в розшук у зв'язку з порушенням проти нього кримінальних справ (СУ ГУ МВС Украины в АР Крим за кримінальною справою № 607132 від 29.12.2004 р. за ст. 189 ч.2 КК. та ГСУМВС України за КС № 50-3876 від 24.03.2005р. за ст. 189 ч.4 КК України).

Як зазначив на прес-конференції заступник міністра внутрішніх справ Генадій Москаль, М. Курочкіну, співпрацюючи з колишнім керівником Державного керівництва справами Ігорем Бакаєм, 2 листопада 2004 року за термінового розпорядження Уряду було незаконно відчужено в Криму 346 га ялтинських земель, які знаходяться у заповідній зоні. Окрім того, наступного дня, 3 листопада, І. Бакай підписав розпорядження про передачу під контроль М. Курочкіна київського готелю "Дніпро". Окрім того, раніше під контроль М. Курочкіна, за словами Г. Москаля, через підставних осіб було передано три санаторно-курортних комплекси, а також за сприяння Державної податкової інспекції Дніпропетровська він отримав у власність Дніпропетровський центральний ринок "Озерка".

Після цього керівництво готелю "Прем'єр-Палас" заявило, що оголошений у загальноукраїнський розшук російський бізнесмен Максим Курочкін не пов'язаний з правлінням готелю і не має на нього жодних прав власності.

Відповідно до заяви голови правління ВАТ "Готель "Прем'єр-Палас" Олександра Литвина (член партії "Єдність" мера Києва Омельченко А.А.) від імені акціонерів, Курочкін ніколи не володів "Прем'єр-Паласом", і не є його акціонером, а лише запрошувався до керівництва готелем у складі наглядової ради (НР) протягом недового часу, пише "Українська Правда".

Акціонери ВАТ "Готель "Прем'єр Палас" на початку 2004 року вивели Курочкіна зі складу НР за неналежне виконання ним службових обов'язків, і з цієї миті М. Курочкін жодним чином не пов'язаний з готелем та з його власниками".

Нова НР готелю діє з жовтня 2004 року. До її складу входять голова НР Юрій Антоненко, який обіймає посаду заступника голови правління ВАТ "Українська іноваційно-фінансова компанія", а також члент НР Ірина Филипчук, Дмитро Пилявський та Вадим Ходаковський.

Серед близьких зв'язків "лужниківських" в Україні, окрім вище згаданих, відомі:
- Притика Олександр Яковлевич, 17.05.1959, народився у м. Києві, голова правління банку "ПІБ", АК "ПАРИТЕТ" та "М.Ф.С.". За зсписками Юлії Тимошенко обрано до Київради.
- Спектор Михайло Иосипович, 17.11.1964, народився у м. Ватутіно, Черкаської області, президент ЗАТ "ИЇВ-КОД", директор ТОВ "КЛІМАТ-КОМФОРТ".
- Катерина Фесенко - дружина одного з керівників Держкомкордону
- Микола Білоконь – экс-Міністр Внутрішніх Справ України (наразі мешкає в РФ за рахунок Макса Курочкіна).

Про імперсько-колоніяльне мислення.

Цей місяць був багатий на враження.
Новин було купа. Найгарачіша з них - Львів, де кацапські окупанти вели себе як і належить кацапським окупантам, починаючи від консула, закінчуючи якимось лохом з якогось там "гусскаго шлакоблока".

Іперське мислення. Колоніальне мислення. Постколоніалізм, в якому перебуває Край...

В нас на роботі працює африканець. Назовім його Стівеном. Нас там лише двоє хлопчиків. І ми обоє там тому, що в нас дуже вдало збіглися вимоги до кандидатів на отримання цієї роботи.

Ми з ним добре подружилися і я часто веду з ним культурологічні розмови. Кацапську він на слух трохи сприймає, практично рідною йому є англійська, і йому дуже подобається українська. Балакаємо англійською. Кацапська йому принципово не подобається. Це вже не перший африканець, який вважає кацапську різкою і грубою (чимось віддалено нагадує Суахілі, а про Суахілі нижче). Але то таке - лірика.

Багато розмов провели, я навіть не знаю як їх і систематизувати щоб описати все те. Скажу чесно - я, виявляється, зовсім нічого не знав про Африку. Прямо як у вірші Маяковського "Долг Украине", де зовсім нічого про Україну не знають кацапи.

Оце я і відкриваю для себе Африку, зокрема Уганду.

Доречі, чи так між іншим, - "пан-африканізм" там теж є, але він не популярний і існує десь у глибочезному марґінесі. Але то якось іншим разом, коли систематизую розмови.

Заговорили про колоніалізм. Це те, що нам обом близько й зрозуміло.

Ось тут він однією фразою середньої довжини уладнав усі мої роздуми про колоніалістсько-імперське мислення і показав як безпомилково визначити імперця/колоніаліста. Але спочатку преамбула.

Уганда, як ви знаєте, була колонією Британської Корони, і, якщо ви трохи цікавилися історією Африки, то знаєте, що колоніалісти вийшли звідти у 60-х роках. В Уганді англійська державна разом з суахілі. Тільки ви, ісконнічки, не починайте сходити слиною і сопельками рожевої радості, зачитавши це, бо фактично країна розмовляє на більш ніж 45 мовах, які дуже важко зрозуміти вже навіть просто переїхавши з одного села до іншого. А ось англійська в них майже як у британців - чиста й чітка. В усіх аспектах. Та і сама Суахілі "запозичена з третього боку, як нейтральна і як така, що усіх влаштовує"(с).

Хай там як, а суахілі в угандійців міцно асоціюється з кривавими злочинами угандійської армії, де вживалася лише суахілі, яка, виявляється, дуже добре підходить для військових команд (приклади команд наступного разу). Їх легко запам'ятовувати, вони добре відрізняються в шумі бою (хто придумував собі позивні для військових ігор і знає правила створення позивного той мене зрозуміє - вони мають бути короткими, в них мають бути або приголосна "р", або шиплячі "ш", "щ", "ц", або комбінації того й іншого - тоді позивний легше розібрати і не переплутати в шумі ефіру; так і з командами на суахілі). Тож населення досі асоціює суахілі з головорізами армії.

За описами нашої совіцької армії (дідівщина), він зробив висновок, що люди з таким відношенням одне до одного - НЕ МУСЯТЬ СЛУЖИТИ В ОДНІЙ АРМІЇ. ЇМ ТРЕБА Б СЛУЖИТИ В РІЗНИХ - ВОРОЖИХ ОДНА ДО ОДНОЇ - АРМІЯХ. За описами угандійської армії я впізнав - нашу мусарку. Кругова порука, нероби, падлюки, принципово, технічно, біологічно та за переконаннями нездатні до творчої а тим паче до фізичної праці головорізи, садисти, відморозки, які ніколи одне одного не здадуть, а всіляко підтримають і покриють. Їх усі бояться.

Поліції... - довіряють. Поліція у них як для країни, що (хоч і зі скрипом - а наша ні?) розвивається - досить притомна і тяжіє до законності. Коли хтось украде стільниковий, за ним біжить роззлючена юрба з двохсот осіб, то цей крадій воліє добігти скоріше до найближчого відділку, бо там йому світить лише півроку, а якщо ж юрба наздожене - то розірвуть на шматки. Серйозно. Коли придумують привід заарештувати опозицію, то надсилають армію (хоч вона й не має права встрявати в цивільні справи), але поліція намагаєтсья випередити армійців, та "заарештувати" опозиціонера першою, бо тоді він принаймні залишиться живим, та знаходитиметсья у безпеці в камері під охороною розпорядження прокурора... а не військових.

Ну так ось, угандійці воліють за краще говорити аглійською. Вона у них кругом, але стандартний офіційний варіант суахілі знають усі; усі вільно вміють нею говорити, писати, читати. Сусідні Танзанія та Кенія чисто суахілі-мовні, але англійська у них ніякезна, тому вони їдуть юрбами вчитися до Уганди, бо в Уганді система освіти (принаймні в аспекті англійської) набагато краща, та якісніша.
Білому в Уганді не рекомендуєтсья говорити англійською: будь-який білий, що говорить в Уганді англійською автоматично сприймаєтсья як "oppressor" - пригноблювач. Ненависті до нього не приховують. Тому краще вчить щось нейтральне - українську, польську, німецьку або оптимальний варіант для білого в Уганді - суахілі. :)

Нарешті безпосередньо до колоніалізму, (пост)колоніального мислення.

Нещодавно, почавши чергову культурологічну бесіду дійшли до колоніалізму. Він навів убивчий приклад, який може бути безпомилковим тестом на імперськісь, колоніальність особи. Для нас - українців - це особливо актуально.
Читав він якусь статтю одного британця про колоніальне минуле Африки. Британець там описував які блага принесли колоніалісти Африці, як вони підняли рівень освіти, як вони відкрили колонізованим народам світ, ну а що там було багато жертв серед колонізованих народів, під час їхнього "прінуждєнія к міру"(тм) - то "we are sorry about that", резюмує британський автор статті...

Тут Стівен, вже видно давно проаналізувавши статтю, каже мені. "Цей британець занадто молодий, він пише про те чого зовсім не розуміє, і більш того він зовсім з іншого покоління - покоління НЕ колоніалістів.
Бо особа З КОЛОНІАЛЬНИМ МИСЛЕННЯМ, ІМПЕРСЬКИМ МИСЛЕННЯМ НІКОЛИ НЕ СКАЖЕ "WE ARE SORRY ABOUT THAT". Колоніалісту нема за що вибачатися. Ти ж не вибачатимешся перед свинями чи коровами, за те що ти їх їси. Це тобі треба виростити дітей, онуків, які б ніколи у своєму житті не їли м'яса - ось би вони, зі своїм не м'ясоїдним, не хижацьким світоглядом, могли б вибачатися перед свинями та коровами за те, що ти їв їхніх родичів, виправдовуючи це також тим, що ти давав їм притулок та захист від інших хижаків, ну а те що "наш дідусь їв ваших родичів - ну пробачте".
Але ТИ - ніколи не вибачатимешся, бо для тебе їсти їхнє м'ясо - це норма твого світогляду.

Ось так, любі мої. А ви хочете щоб ерефія визнала Голодомор чи якийсь там масований виїзд українців, кримських татар чи чеченців на сонячні пляжі Сибіру... Та там же ж "єффєктівний менеджер" працював! І всі ці заходи були "зумовлені тодішньою ситуацією" :-/

Скільки там поколінь має змінитися, щоб нарешті звідти почулося - "we are sorry about that"?

Початок...

А може це початок кінця ЖЖ? Принаймні у моєму власному світі. З ICQ я розпрощався щойно його викупило НКВД, з ЖЖ чогось загаявся...

P.S. Привіт VilnoDoom! :)