Сержіо Бенвенуто. Психоаналіз у війні: Обговорення з російськими колегами.

Сержіо Бенвенуто

Психоаналіз у війні: Обговорення з російськими колегами.

Оригінал статті
Копія оригіналу статті

Протягом років я спостерігав — як в мережі, так і безпосередньо — супервізорські[1] групи, де збиралися російські психоаналітики, котрі живуть і практикують в різних містах, включаючи й міста поза межами Росії. Це близькі друзі та колеги, які ретельно дотримуються Західного психоаналізу, особливо французького, і багато з них називають себе Лаканіанцями.

Деякі з цих психоаналітиків відчувають огиду до Путіна і називають його Путлером (Путін + Гітлер), вони кажуть, що вони перебувають під наглядом режиму і засуджують вторгнення до України. Але їх таких не велика кількість. З однією з таких груп, котра активно було працювала понад 20 років, я мав зустрітися для обговорення клінічних випадків. Зустріч було призначено на 28 Лютого. За кілька днів до неї, вони надіслали мені тези, які ми мали обговорити під час інтернет-зустрічі.

Тут я спробував переказати хід обговорення більш-менш так, як це відбувалося. Участь в обговоренні брали близько десяти осіб, і я їх називатиму літерами абетки. Розмова проходила англійською мовою.

Сержіо Бенвенуто: "Я ознайомився з цим клінічним випадком. Та перш ніж коментувати його, я би хотів запитати думку кожного з вас щодо поточної війни в Україні."

Деякі перепитали мене "чому".

Сержіо Бенвенуто: "Психоаналіз практикується не на Місяці, а тут на Землі. Психоаналітик теж громадянин, і живе в тому ж самому суспільстві, де живуть його аналізовані. Більше того, я переконаний — у фарватері вчення Лакана[2], — виходить, що психоаналіз не є нейтральною технікою чи терапією, а засновується на етичних підходах до суб’єктивності. Психоаналіз, перш за все, — етичне зцілення, і в цьому значенні, воно має і політичний вимір. Я думаю, що деякі політичні думки не є сумісними з практикуванням психоаналізу — як то фашизм і расизм, наприклад."

А (лідер групи): "Я думаю, це не просто війна між Росією та Україною. Багато Західних країн стоять за цією війною, використовуючи Україну для війни проти Росії."

Б: "Я бачу речі як психоаналітик. На мою думку, протягом цих років Україна дражнила Росію, доки не отримала, що хотіла — війну. Я вірю, що обидві країни, учасниці війни, втілили у дійсність те, що хотіли — конфлікт."

Сержіо Бенвенуто: "Ця теза нагадує мені ще одну, дехто її активно просуває, де йдеться про юдеїв, котрі мали підсвідоме бажання стати жертвами, і це пояснює Голокост. Також може виявитися, що багато юдеїв мають щось на зразок пристрасті до жертвенності. Та коли Гітлер почав їх переслідувати, а потім і винищувати, апелюючи до цих самих можливих підсвідомих фантазій, — то виходить, що це є певним способом виправдання Шоа[3] . Порядок аналізу підсвідомого і порядок справжнього насилля повинні бути відокремлені одне від одного. У випадку з Голокостом, психоаналітик не може не стати на бік юдеїв. І не лише тому, що Фройд був юдеєм...

Інший приклад. В нашій практиці, ми помічаємо, що деякі жінки мають одну еротичну фантазію — бути зґвалтованою. Чи натякає ця еротична фантазія, що коли їх справді зґвалтують, то вони не будуть вважатися жертвами? Жінка, котра має фантазії про зґвалтування, саме з цієї причини, може зазнати більшої травми від реального зґвалтування, аніж та жінка, яка таких фантазій не має. Якщо я бачу ґвалт, я заявляю про нього в поліцію, я не беру до розгляду мазохістські фантазми тієї жінки.

Чи існувало якесь підсвідоме бажання в багатьох українців воювати з Росією? Навіть якби й було, це ніяким чином не виправдовує вторгнення до іншої незалежної країни."

С: "Я народився в Україні, я маю в Україні родичів та друзів. Я почуваюся наполовину українцем. Але це не зупиняє мене від бачення речей з точки зору Росії. Ви згадували за юдеїв. Український гімн має такі слова: "ще не вмерла Україна"[4], коротше кажучи, вони хочуть воскресити Україну. Юдеї також хотіли, щоби їх воскресили на їхній Батьківщині і, зрештою, вони здобули Батьківщину, Ізраїль. Але за яку ціну! Вони живуть в постійному конфлікті зі своїми сусідами."

Сержіо Бенвенуто: "Ви маєте на увазі, що українці, так само як й ізраїльтяни, нав’язали собі безкінечні проблеми зі своїми сусідами. Але є одна суттєва відмінність: юдеї перемістилися до Палестини en masse з усього світу, тоді як українці завжди були в Україні."[5]

Б: "Захід не може звинувачувати Росію в нападі на інші країни, з огляду на те, що за останні десятиліття Західні країни напали на Ліван, Сербію, Ірак і Лівію. Це логіка сили, яка відноситься до вас так само як і до нас. Джорджіо Аґамбен[6] також сказав, що: «навіть моральний дискурс — це дискурс сили"

С: "Ви — Захід — не давали Україні та Росії вирішити свої проблеми одне з одним, ви долучалися до конфліктів, які не є вашими"

Сержіо Бенвенуто: "Я був одним з тих, хто люто засудив англо-американське вторгнення до Іраку в 2003 році (навіть Обама, тодішній сенатор, голосував проти тієї війни), з тієї ж самої причини, з якої я засуджую вторгнення в Україну. Навіть якщо я припущу, що існує якась пом’якшувальна причина на користь вторгнення до Іраку (що для мене все одно не є приводом уникнення осуду): як та, що Садам Хусейн був диктатором, котрий винищив частину свого народу. Тоді ж як Зеленський не є Садамом. Він актор, котрого обрали демократичним шляхом його ж народ з великою електоральною перевагою. А щодо інших вторгнень Західних країн, про які ви говорите, — існує набагато більше тонших причин.

Хай там як, навіть якби Захід вчинив жахливі злочини, це не виправдовує того факту, що сьогодні Путін вчиняє свій власний злочин. Це ніби сказати: "Якщо мій сусід щось там у когось украв, то й я піду вкраду".

Д: "Ви робите з Путіна монстра так, ніби він Гітлер. Ви зробили з нього цапа-відбувайла. Але це ваша фантазія."

Сержіо Бенвенуто: "Насправді, коли ми кажемо Путін, ми маємо на увазі політичну лінію. Ми не посилаємося на психологію одної людини, а на політичну дію та бачення, які ми засуджуємо. Коли я кажу, що ми в стані війни, я взагалі не маю на увазі війну між Україною та Заходом з одного боку, і Росією з іншого. Війна ось повсюдно. Вона триває між тими, хто має одне бачення ідеї свободи, і тими, хто має інше бачення."

Ф: "Зеленський сам публічно декларував, що українські вояки застосовують бомби [...зі смертельними і забороненими речовинам, склад яких я не пам’ятаю. Нотатка редактора оригіналу]"

А: "Ви Європейці маєте певну ідею демократії і ви хочете її нав’язати всім навколо. Ви хочете експортувати її силою зброї, як ви це робили в Афганістані. Ми теж маємо певну ідею демократії, котра не збігається з вашою ідеєю. Але будь-хто, хто відхиляється від вашої моделі демократії відразу — негідник, Гітлер. Ви хочете нав’язати нам свої принципи. Ми вільно голосували за Путіна, ніхто нас не примушував за нього голосувати."

Сержіо Бенвенуто: "Це правда, Гітлер прийшов до влади в 1933 завдяки вільним демократичним виборам, де близько половини німців проголосували за нього. Але я би хотів зрозуміти як ваша ідея демократії відрізняється від нашої. Чи включає ваша ідея демократії той факт, що одна держава може окупувати інший народ, визнаний всіма іншими країнами?"

А: "Але українці завжди були проти росіян, навіть під час минулої війни. Деякі, такі як Бандера, вступили в союз з нацистами і вчиняли різні злочини проти цивільних. Потім, після війни, Бандеру тепло прийняли на Заході, зокрема в Західній Німеччині. Також й інших про-нацистських українців..."

Сержіо Бенвенуто: (перебиваючи) "...Це речі, які сталися понад 70 років тому. Ні, моє питання в тому, що ви думаєте про те, що відбувається сьогодні між Росією та Україною. І я би хотів почути це від кожного з вас, щоби зрозуміти з ким я працюю"[7]

Д: "Я маю друзів та родичів в Україні, котрі говорять російською. Вони переповідають мені, що вчителі питають дітей, навіть 5-6 річних, чи вони говорять вдома російською чи українською. Вони хочуть знати чи дивляться вони росіянські передачі по телевізору... Ну, вони використовують дітей для шпигунства. Вони хочуть нав’язати всім українську мову."

Е: "Я живу у Відні. Всі ЗМІ тут говорять лише про Україну і ніколи про Росію. Всі на боці українців, а російська точка зору взагалі ніколи не розглядається. Це режимна пропаганда."

Сержіо Бенвенуто: "Я не знаю, що відбувається в Австрії. В Італії, ось минулого вечора, на теледебатах про цю війну, до виступу запросили кореспондентку ТАСС в Італії, і вона могла висловити офіційну російську точку зору. Також там надали слово молодому італійцю, котрий був на Донбасі кілька років, воюючи на боці сепаратистів проти України, і він каже, що робить це тому, що він комуніст... Та я не думаю, щоби вони обоє когось переконали."

С: "До Путіна наша країна голодувала, нам нічого не залишили. З Путіним ми здобули певне процвітання, нашу гідність було відновлено..."

Б: "Я розчарований, тому що я думав, що ви частково розумієте російський світ. Мені здається, що ви не розумієте про нас чогось дуже суттєвого. Я голосував за Путіна, я поважаю рішення Путіна, я захоплююсь Путіним. Я росіянин, і я підтримую те, що він робить. Ви ніяк не зрозумієте, що Путін — це і є Росія!"

Сержіо Бенвенуто: "Гітлер теж казав, що Німеччина — це Гітлер, а Гітлер — це Німеччина! Та — як психоаналітик — я не можу вірити в такі ідентичності, і завжди розглядаю такі ідентифікації як відчуження. Я віддаю перевагу російським колегам, котрі засуджують путінську політику, принаймні до тепер.

Мій Батько, 1916 року народження, завжди був антифашистом в Італії. Коли розпочалася війна проти англо-американців та совєтів, він сподівався, що фашистська Італія програє і що англо-американці та совєти виграють. Чи був він зрадником своєї країни? Звісно. Та він не був зрадником своїх принципів. Зрештою, Італія сама закінчила тим, що змінила сторону і включилася в боротьбу проти нацистів. Мій батько був дисидентом. І я знаю, що є багато дисидентів навіть тут в Росії. Я знаю деяких з них, і вони кажуть, що їм соромно, як росіянам, через те, що Путін виробляє в Україні. Вони би ніколи не сказали, як сказали ви, що «Путін — це Росія".

[...]

Сержіо Бенвенуто: "Шановні друзі, я спитав думки кожного з вас тому що я усвідомлюю, що ми в стані війни. А війна не є несвідомим конфліктом, а дуже реальним.

Я не розглядаю цю війну як війну між Заходом і Росією, зовсім ні! Я бачу її як війну між тими, хто вірить у ліберальну демократію, — що є передумовою психоаналізу, на мою думку, — та тими, хто не вірить в неї. Гадаю, я розумію, що ви не вірите в неї.

Наразі нам бракує базових етичних устоїв, принаймні на тепер, щоби продовжувати далі працювати разом. Я думаю, що коли в психоаналізі є етика, то також має бути в психоаналізі і політика.

Якщо ви бажаєте, ми можемо почати знову нашу співпрацю після війни, котра, сподіваюсь, буде короткою.

Але я також хочу сказати, що це є причиною великого болю для мене, — як тому що я поважаю вас, і ви мені подобаєтеся, так і тому що, всупереч поширеній думці, ви, росіяни, перебуваєте у більшій небезпеці, аніж самі українці! Звісно, це Україна зараз страждає, та я боюсь, що в кінці це будете ви — росіяни, — хто заплатить високу ціну, ймовірно занадто високу. Я не знаю, чи ви сприймаєте це так само як я, але я бачу вас у серйозній небезпеці через путінську політику. Я би не хотів одного дня побачити вас у становищі німців одразу після 1945 року.

Тож, хоч я й не вірянин, та хотів би щиро вам сказати: хай береже вас Бог!

На цьому зустріч було завершено.

Дехто попрощався зі мною з усмішкою, інші мали розлючений вигляд. Я гадаю, все ж таки, що моя прямота їх не образила. Зрештою вони теж погодилися, що ми перебуваємо в стані війни, і наразі не можливо співпрацювати навіть на науковому рівні. Ми стоїмо на занадто протилежних сторонах барикади, не тому що вони росіяни, а я італієць, а тому що барикада пролягає між прибічниками путінської політики і борцями проти неї.

Я запитав себе: чи не хотів я нав’язати їм, певним чином, демократичну та ліберальну етику, нашу етику, без поваги до їхньої? Етноцентричний ризик завжди існує. Уявляю, як кожен член цієї групи напевно подумав про мене: що я такий зарозумілий західноєвропеєць. Що я маю власне бачення політичної доцільності, і якщо їхня доцільність відрізняється, то виходить, я зневажаю їх і йду від них. Чи вони припускали, що я вдаватиму, що нічого не сталося, і продовжуватиму клінічне супервізорство як зазвичай? Ну в такому разі я певним чином заперечував би реальність, тоді як психоаналіз і був створений для того, щоби навчити нас усвідомлювати реальність.

Якби в 1940 році, якийсь психоаналітик з симпатіями до Гітлера попросив у мене клінічного супервізорства, чи погодився би я? Звісно ні. Навіть якби цей гітлерівець не здійснив жодного злочину, а просто дозволяв би собі слідувати за ідеями своїх співгромадян.

Порвавши зі своїми приятелями, з котрими я успішно було співпрацював багато років, я хотів цим зробити свій маленький внесок до українського спротиву загарбникам. Я намагався показати їм, що певних диктаторів не можна підтримувати безкарно. Якщо ви робите певний вибір, ви маєте сплатити ціну. Навіть в тому разі, коли ціна мінімальна: як залишитися без клінічного супервізорства. Треба розуміти, що наш вибір має ціну, навіть коли мінімальна ціна в нашому випадку — міра реальності. Ось що це означає. Реальність — ціна, яку ми платимо.

Звісно, кожна культура має свої принципи, але ж і психоаналіз теж заснований на етиці. Це геть не означає, що ця етика зародилася на Заході: ті, хто хочуть практикувати психоаналіз, мусять практикувати і цю етику. І ця етика полягає в тому, щоби не випліскувати наші власні імпульси насилля та пригноблення, які існують в кожному з нас. Ми маємо розпізнавати їх несвідомо і не вчиняти їх в реальності. Я не знаю чи ці принципи походять із Західної цивілізації, чи вони універсальні, та це базові принципи психоаналізу. В іншому випадку, краще зайнятися якоюсь іншою роботою.

Я пригадую, як ми обговорювали один звіт про випадок, наданий одним з психоаналітиків цієї групи. Аналізований був соціопатом, котрий торгував наркотиками і, припускаю, що він і далі торгував ними, щоб мати засоби платити психоаналітику. Я зазначив аналітику, що на мою думку, вона мала би затвердити як sine qua non[8] подальшого аналізу — припинення такої діяльності. Інакше, по суті, аналітик зловживає грошима, заробленими на злочині, і вона, де факто, співучасниця злочину. Зазвичай, мої робочі поради добре сприймалися російськими колегами, але на мій подив, цю пораду вони не сприйняли. Згідно з їхнім баченням, проблема — як пацієнт фінансує свої сеанси психоаналізу не є застосовною.

Ось вона — різниця. І я не думаю, що ця різниця між Західною демократією та Східною демократією. Психоаналіз — це соціальні узи; вони глибоко вмуровані в етичні принципи, котрі, головним чином, є етичними принципами Полісу, в котрому разом перебувають аналітик та аналізований.

Навіть психоаналітик не може бути неупередженим.

Дата публікації:
02 Березня, 2022


Примітки від перекладача.

[1] Супервізор у психології — це досвідчений психоаналітик, який здійснює нагляд і надає професійну підтримку, консультації та навчання іншим психологам (супервізантам). Його роль полягає в підвищенні професійної компетентності, допомозі в складних випадках, сприянні особистісному розвитку та забезпеченні етичних стандартів у роботі. Супервізія допомагає психологам покращувати свої навички, справлятися з професійним вигоранням та підвищувати якість послуг для клієнтів.

[2] Жак Лакан, французький психоаналітик, засновник "Теорії бажань".

[3] "Шоа" ширша назва до назви "Голокост". "Голокост" - вузьке значення, стосовно юдеїв. "Шоа" - стосовно всіх "неугодних": хворих, іншої раси, низької соціальної групи, і т.д.

[4] Він навіть слів Українського гімну не знає, цей "народжений в Україні". "Ще не вмерла УкраїнИ (родовий відмінок) ні слава, ні воля", не УкраїнА, а ЇЇ слава і воля.

[5] Пан Сержіо Бенвенуто, при всій повазі до нього за принципову позицію, не володіє фактичним матеріалом стосовно мешкання юдеїв в Палестині і повторює пропаганду, яку проштовхували серед арабів агентура кгб ще за совєтів, а зараз по інерції цю пропаганду поширюють ЗМІ арабського світу.
Юдеї звідти нікуди не дівались, навіть звідколи Римська імперія пішла звідти після «Юдейських воєн», пограбування й знищення римлянами Храму Яхве, і зруйнування Єрусалиму римськими легіонами в 73 році Н.Е., коли Рим задавив повстання Зелотів.
Юдеї там і продовжували жити, впереміш з іншими народами, просто не мали офіційної держави і не були в більшості. 29 Листопада, 1947 року, ООН проголосували за розподіл Палестини на дві частини — одну єврейську, одну арабську, і залишити Єрусалим зоною міжнародного контролю. 33 «за», 13 «проти», 10 «утрималися». Тільки вже після того юдеї з усього світу почали з’їжджатися до своєї офіційної країни.

[6] Джорджіо Аґамбен, cучасний італійський політичний філософ.

[7] Пан Сержіо Бенвенуто майстерно як професійний психоаналітик повертає розмову до суті теми. Але він знову ж таки не володіє інформацією про життєвий шлях Степана Бандери. Сподіваюся, що він після такого зауваження від свого москальського супервізанта поцікавився, хто ж такий Степан Бандера, що він робив, яким був його життєвий шлях і як саме він боровся проти московської імперії, яка зараз хоче "остаточно вирішити Українське питання", як колись стратегічний союзник ссср "остаточно вирішував єврейське питання" - нацистська Німеччина. Скажи сьогодні якомусь москалеві, шо їхній сталін убив 30 мільйонів українців, вони шкірять зуби і нахабно перепитують "шо сам особисто?" Але коли заходить про Степана Бандеру, ця кацапська "логіка" в мить ламається. Для них Степан Бандера сам особисто "вчиняв злочини проти цивільних". Хоча він був ідеологом і борцем за незалежну Україну. Це інтелігент, зброєю котрого були думка і слово, на відміну від єврейського Менахема Бегіна, котрого можна назвати засновником сучасної школи тероризму.

[8] "Необхідна умова". З латини.