Час...

Моя покійна Бабуся Катерина розуміла геть усе. Всю природу речей, коли їй було відповідаєш на її питання словами, котрі говорять до неї. Не оці от “екзістенійний” (замість “той, шо існує”), не “трансцедентальний” (а “поза межний”) і т.і. Мова та слова повинні говорити до людей.

Дивною вона була людиною, жорстокою, - і залюбленою в мене – першого онука…

Вже в дорослості, коли приїжджав до неї, ми довгі години сиділи й говорили за всяке, шо вона було назапам’ятовує в радіо, та не розуміла й просила пояснити.

Одного разу ми зачепилися за переведення годинників – зимовий та літовий час (до речі “зимний” = “холодний”, а “літній” = “теплий”; а “зимовий” – те, що зимою, а “літовий” – той, що втілку, але то таке – лірика… та й ви всі схвильовані цими неогендеризмами і все таке… не дратуватиму :))

Тут я дуже скорочено і літературизовано видаю мою відповідь, здебільшого у формі тез.

1. Земля має окружність 40 тис. кілометрів по екватору, її радіус R десь (трохи менше) 6500 км. Коли ви станете на екваторі, ваша швидкість становитиме 2п*R(радіус Землі)*cos(градус паралелі) / Тривалість дня в годинах – 24, (ну не зовсім 24, а 23.93, але ж ми тут не академіки). А отже: 2п*6500/24 десь 1700 км на годину, ділимо на 60 хвилин = 28 км на хвилину, поділимо ще на 60 секунд – це десь 470 метрів на секунду. З такою кутовою швидкістю обертається Земля під вами на екваторі і ви разом з нею.

2. Екватор це нульова паралель. Харків, Київ, Львів – 50 паралель, мінутку туди, мінутку сюди, але не значно настільки, шо можна знехтувати в наших розрахунках.

3. З меридіанами було складніше. Тому вирішили меридіани рахувати суто умовно. В Британії є містечко Ґрінвідж, там є астрономічна обсерваторія. Від цієї обсерваторії і вирішили вести відлік меридіанів на Схід. Грубо кажучи, меридіан, це часовий пояс. Земля поділена на 24 меридіани. І тут напрошується логічний висновок, шо візьми ці 24 та й розподіли на 24 години і май собі щастя. Але не все так просто.

4. В пункті 2 я згадав про паралелі, а в пункті 1 ми з’ясували швидкість вашого руху на нульовій паралел. Нормальні такі собі півтора Маха, (Конкорд літав на швидкості 2.5 Маха і коли летів до Ню Йорка, то його швидкість, виходить, становила – парадоксально - мінус один Мах проти обертання Землі. :). Від Екватора до Північного полюса 90 градусів, тобто дев’ять паралелей по 10 градусів. І на Північному полюсі ви взагалі нікуди не летите як летіли на Екваторі. Кутова швидкість дорівнює нулю. Тільки обертаєтеся разом з Землею на 360 градусів за 24 години по 15 градусів на годину.

5. А з якою швидкістю обертаємося ми на 50-й паралелі? Згадуємо формулу вище:
v = 2п*R*cos(50 паралель) / 24 – отримуємо десь 300 метрів. Дозвукова швидкість.

6. Ви ж усі нарізали кавури вздовж смужок. Не треба ж пояснювати очевидне, шо скибочка на “екваторі” найтовща, а шо ближче до хвостика чи жопки – вужчає, хоча лінію ножем ви ведете рівно від “полюса” до “полюса”.

7. Виходить треба якось ці “звуження” на Землі компенсувати віртуальним роздвиганням. Ось тому на Землі не 24 часових пояси, а понад три десятки. Віртуальні меридіани нарізані квадратами. Ви ж знали, що коли у Львові Сонце лише доторкається нижнім краєм обідка до обрію, в Харкові вже майже година як ніч? :) Астрономічно навіть більше, тому що відстань між меридіанів на 50 паралелі менша, аніж на екваторі між цими самими лініями (подивіться на кавуна).

Тому людиняки викручуються як можуть, шоби оптимізувати світловий день для своєї зручності. Систематизувати облік часу при вантажоперевезеннях, шо є дуже важливим. Рівно “нарізаними” квадратами меридіанами на високих паралелях легше оперувати.

- А який же час тоді для нас підходить найліпше? Все ж невгамовується Бабуся…

Ну можна хоча б встановити для себе середній астрономічний час за Сонцем, - кажу. Як ми знаємо зі школи нахил Землі становить 24 градуси. Земля летить по орбіті навколо Сонця, підставляючи боки по черзі вертикальніше/пологіше до Сонця, змінюючи таким чином пори року. Двічі на рік, дві протилежні точки екватора лягають на одній площині. Цій самій площині, яку вимальовує коло орбіти Землі (екліптика). Ці два дні - 22 Березня і 22 Вересня, коли день і ніч однакові за тривалістю. І в один з цих днів на Екваторі можемо поставити стовп точно вертикально, він уявною лінією точно перетинатиме центр Сонця, коли Сонце проходитиме над стовпом опівдні. В цей же час у Києві (середньо зважене місто з приблизно однаковими відстанями як до східного кордону, так і до західного, ну й столиця) теж поставити стовпа, але нахилити на 24 градуси, щоби він теж перетинав центр Сонця. Лінії стовпів створюють прямокутний трикутник, де А – уявна точка під Землею, де сходять лінії стовпа на Екваторі, стовпа у Києві; В – стовп у Києві, і С вершина в центрі Сонця. Коли тінь від київського стовпа зникне під час проходження Сонця над ним, вважаймо це 12 годин 00 хвилин 00 секунд за Києвом. І хай це буде нашим часовим поясом, Київським часом...
***
...Цю давню розмову, що відбулася років 20 тому після чергового хворобливого запалення уяви депутатів про переведення стрілок, я згадував, мимоволі слухаючи напівп’яний брєд двох пристаркуватих кретинів в електричці, котрі обговорювали, шо було би краще встановити “наше славянскає врємя, а западенцьі пускай сібє свайо ставаят”… Не знаю, коли московити стали славянами, та русссскімі називатися їм вже не феншуйно.
А вести просвітництво серед такого бидла мене марудить, краще підняти ціни на газ і електрику ще разів у два… шоби їм дурне в голову не лізло.