четвер, 22 жовтня 2015 р.

Водолазькі Пагорби. :)

Попрацював два дні в селі на своєму 97 окрузі.
Ближче, де я живу там і реклами не треба, вже всі в курсі. Але, не знають, шо таке "Свобода". Плутають з Ляшком. Кажуть, - ого, Ляшко молодець, отак їм!
- Ні, це не Ляшко, це Тягнибок.
- Ой, та ну, такий войовничий, дуже радикальний.
- То, коли Ляшко, то можна й радикальний, а коли Тягнибок, то не можна бути таким радикальним, бо занадто радикальний? :)
- Ну я тебе поважаю, але ну Тягнибок - ну дуже радикально. Хоч би урночку одну тут поставили.
- Тітко Віро, вас можна купити урночкою? Отак просто? Ну не стидно? А мене більше цікавить екологія нашого краю, ось видовбали новий кар’єр, а старий не засипали, вода з колодязів вниз пішла, а треба б старе плесо засипати, тоді вода повернеться.
Чую думки в голові скриплять у правильному напряму. Добиваю.
- А урночки, лавочки на зупинці - ми цим не займаємося. Напишіть заяву до селищної ради про благоустрій і подивитеся як вони відкручуватимуться. До чого тут ми? У нас плани вищі - навчити вас керувати Державою.

Оце один з найцікавіших випадків. В основному, - о, знаємо таких! Ви круті! "НайНЕцікавіший" випадок - О! а я виписую "Свободу". Ну тут навіть і балакати ні про шо, людина й так в курсі всього, руки потисли і поїхав далі... :)

А у вас у місті є вулиця Чумацький Шлях? В нашому є. До неї їхав веломашиною на першому ряду, на першій передачі, з десятка два метрів ішов пішки, штовхаючи веломашину перед собою - отак круто як до неба. :) А потім краєвид з Чумацького Шляху на Нову Водолагу - Адал Агу - Господаря Чистих Вод.
Здираючись по тих пагорбах, сам собі засміявся, - "Водолазькі Пагорби", на зразок "Київських Пагорбів". :)

Оце на самому кінці вулиці, де минуло моє дитинство, - вулиці 8 Березня :) Там дві акації, Дві Сестрички, точно такі ж, як і 37 років тому, коли мені було лише 5. Я аж навмисне до них поїхав, щоб зробити знімок.
Як там не весні гарно! Все зелено й пахне травами, ми туди з Танею - моєю подругою дитинства (котра навчила мене зав’язувати шнурки, і я й досі їх зав’язую так по-дівчачому), бігали до тих акацій гратися... Далі попетляв битий шлях до Просяного, котрим я ходив до баби з дідом. Дві Сестрички пройшли, значить почалося Просяне. :)
Дуже прикро, шо є придурки, які випалюють траву. Добре, шо задощило.

Немає коментарів:

Дописати коментар