середа, 14 листопада 2012 р.

Пошана до культурної спадщини.

Пошана до культурної спадщини.Шапіро Максим Анатолієвич.


Анотація: Роби іншим те, що вони хочуть зробити тобі. Однак, бажано першим.

Човник пришвартувався до зорельота і пасажири зайняли свої місця, очікуючи спуску на планету. Джамар, намагаючись зберігати, як і належить чоловікові, байдужий та твердий вираз обличчя, пройшов поміж рядів і нарешті знайшов своє крісло. Його сусідкою праворуч виявилася літня жінка.

- Ви вперше спускаєтеся на нову планету, юначе? - усміхаючись, запитала вона?

Джамар, роздратований, що його недосвідченість так легко помітити, мовчки кивнув головою та відвернувся, показуючи, що не має бажання продовжувати розмову. “Як їй не соромно! - подумав він. - Літня жінка, а користується фарбами і навіть не покрила голову хустиною! Мабуть якась хвойда!”

Минуло ось уже більше як десять років, відколи люди з зірок прийшли на землю Мірджала, але жоден з вільних так і не звикся з їхніми ганебними звичаями. Кляті торгаші, що не знають честі! Хто б міг уявити - ці боягузливі барани купаються в розкошах, а вірні воїни животіють у бідності; змушені розпродавати свою землю і те, що в землі аби купувати всіляке бісівське причандалля з зірок. Але все ще зміниться, і він, Джамар, цьому посприяє! Правильно казав його дядько: зоряні люди мужності мають менше, аніж дівки. Май чоловіки з роду Джамара таку ж зброю, як у зоряних людей, чи принижувалися б вони торгівлею? Що може бути шляхетніше отримати своє за правом воїна або з честю загинути в бою і в Раю слухати співи, що долунають з Землі, прославляючи твою хоробрість? Але такої зброї рід не мав. Зате має тепер! Три літаючих човни, також трубочки, що вбивають світлом та жалять залізом. Вони придбали їх за ті гроші, що їм, як жебракам, кинули зоряні для купівлі їжі рабам, аби ті не передохли з голоду. Та хто ж винен, що рабів розплодилося стільки, що землі вже несила їх прогодувати? Хто своїми клятими зоряними чарами домігся того, що смерть більше не забирає в рабів їхніх дітей? А зараз рабів стало набагато більше, аніж вільних. І ці тварини весь час хочуть жерти! А деякі навіть знахабніли так, що помалу починають нарікати! Перебити б зайвих - та й годі, але ж ці потвори з зірок погрожують, що тоді не дадуть грошей! Та то пусте! Ось йому, Джамару, залишилося лише роздобути питво для літаючих човнів, і тоді ці боягузливі небожителі заплятять за все. Та й воювати вони не здатні. Хіба може добре воювати той, хто боїться смерті? А що означає зброя в руках воїна, який боїться її застосувати! Бо ж тоді це не воїн, а жалюгідна баба. Серед вільних воїнами стають з дванадцяти років. Ще всі чули, що на зоряних накладено прокляття - їм не можна вбивати воїнів молодших вісімнадцяти а також дівок. Тож, вони не посміють стріляти по літаючих човнах, якщо ними правитимуть воїни, що не досягли своєї вісімнадцятої весни. Та й дівок треба про всяк випадок набрати з собою побільше, та якомога молодших, щоб їхнє ж прокляття стало зоряним поперек горлянки. А коли й посміють стріляти, то й що - Рай відчинений для всіх воїв, незалежно від віку.

Дядько Джамара, Бгамір, знав звичаї людей з зірок краще за всіх. Він прожив серед них сім років. І навіть один рік у в’язниці. Сміючись, він згадував про ті часи.

Уявляєте, - розповідав він, - зіпсував їм якусь діваху під час гульби. Гарна була діваха, але ж хвойда - весь одяг просвічується, а під музику так і вертілася так і вигиналася. Тож я її хапаю за волосся й волочу з собою, а тут ця неміч якась підбігає та й починає на мене там щось кричати своєю пташиною. Я його трохи придушив. А на суді мені розповіли, що наші звичаї їм, щурам, зрозумілі, що вони їх поважають, але їхні звичаї - інші. Тож, хоч мені й належить відбути вісім років за дівку та за перебитий кадик її хазяїна, мені винесуть лише три роки, оскільки винен не я, а бідність нашої землі. Виявляється ці жаби посоромилися навіть заступитися як слід за свою хвойду, хоч там ще й приходив один їхній якийсь та все мені пояснював, що за їхніми правилами вона не хвойда, а чесна жінка. Я не сперечався з ним, що поробиш з цими зоряними телепнями, що не здатні відрізнити чесну жінку від хвойди? А в їхніх в’язницях життя краще, аніж в нашому родовому замку. І їжа поживніша, та й взагалі... І працювати не треба. Оце вони мене так хотіли залякати після того, як я просидів у полоні в земляній ямі Такшира? За рік прийшов до мене один із зоряних. - Чи зрозумів ти в чому був не правий, - питає. Я й збрехав йому, що зрозумів. Мене негайно ж випустили. За два роки до завершення терміну. Грошей дали з собою стільки, скільки на землі за півроку приносять три доми рабів.

Всі, хто слухав дядька дивувалися та починали сміятися над дурістю людей з зірок, бо ж відомо, що за зґвалтування чесної жінки належить саджати на палю, а коли то чиясь рабиня, то за її зґвалтування належить заплатити половину її вартості. А коштують гарні рабині багато... Замислившись, Джамар навіть не помітив коли човник приземлився. Побачивши, що люди виходять, він поспіхом підвівся та пішов слідом за ними.

Космопорт був величезним. Спершу його велич притиснула Джамара, але потім він нагадав собі, що багато імперій падали під копитами коней його пращурів, і він гордо попрямував до автобуса.

На митниці якийсь служка переглянув його документи, усміхнувся йому робленою усмішкою й почав зачитувати очевидно завчену промову.

- Ви знаходитесь на території Мірри, яка добровільно залишила Співдружність Демократичних Планет. Хоча наші закони майже повністю співпадають з законами Співдружності Демократичних Планет, однак, існують важливі відмінності, оскільки ми дотримуємося політики раціональної поваги до культурних надбань інших народів, і це встановлено законодавчо. Аби уникнути непорозумінь вам зараз покажуть короткий фільм, в якому пояснюються особливості нашого законодавства, заснованого на раціональній повазі до культурних традицій прибульців.

Після того митник натис на якусь кнопку, з бокових дверей вискочив молодий слуга і звернувся до Джамара:

- Ходіть, будь ласка, зі мною. Я проведу вас до кабінки для перегляду фільму.

Джамар пішов слідом, подумки усміхаючись - спробував би хто в його власному будинку йому, Джамару, наказувати, що він має поважати чиїсь традиції! Він позбавляв людей голови й за менші провини. Ні, ці зоряні люди й справді гірші за полохливих дівок. Народ рабів.

Світло в кабінці згасло й на екрані перед Джамаром з’явився герб Мірри.

- Мірра в односторонньому порядку дотримується всіх рішень Співдружності Демократичних Планет, - почав розповідати голос за кадром. - Такі, як постанова з дотримання прав людини, постанова про свободу слова, постанова про демократичні вибори, постанова про ведення звичайних бойових дій та інші. Особливістю Мірри є те, що всіх цих постанов Мірра дотримуватиметься доти, доки вони не почнуть суперечити основам раціональної поваги до культурних традицій інших народів. Як і члени Співдружності Демократичних Планет, Мірра має потребу в нових емігрантах. З іншого боку, різниця світоглядів та культурні відмінності поміж емігрантами та місцевим населенням призводять до значних потрясінь. Саме для запобігання цим потрясінням і було ухвалено закон про раціональну повагу до культурних традицій інших народів. Сьогодні ми з гордістю можемо зазначити, що згідно з даними незалежних міжнародних статистичних агенств, рівень злочинності в середовищі емігрантів та рівень злочинності проти емігрантів збоку місцевого населення є найнижчим на Міррі у порівнянні з усіма членами Співдружності Демократичних Планет. Закон про раціональну повагу до культурних традицій інших народів було ухвалено після повстання емігрантів з Аршара, яке потягло за собою числені жертви. Тоді на всепланетному референдумі у повній відповідності до демократичноих засад його й було схвалено. Головними принципами, на які він спираєтсья є...

Екран раптом яскраво спалахнув та згас. До кабінки зазирнув молодий слуга.

- Вийшов з ладу, - жалісливо пробелькотів він. - Щоб замінити знадобиться хвилин сорок. А мій робочий день добігає  кінця...
Він злодійкувато роззирнувся.
- Може ви так пройдете? - тихо прошепотів він.
Джамар посміхнувся й залишив кабінку.

Ввечері того ж дня Джамар пив вино в одному з місцевих шинків. Питво для літаючих човнів він придбав та надіслав без клопотів. Місцеві торговці за гроші продадуть тобі хоч матір рідну. До нього підійшов офіціант.
- Я дуже перепрошую, та чи не могли б ви пересісти за іншого столика? Як я вас і попереджав, цей столик було замовлено з десятої вечора, - звернувся офіціант до Джамара. Джамар спалахнув:
- Геть, раб!
- Але ж...
Джамар вискочив з-за столу та вдарив офіціанта в обличчя. Той упав. Джамар, нагнувшись, жбурнув м’ятими грошима в обличчя офіціанта та попрямував до виходу.

В камері попереднього ув’язнення було яскраво й тепло. Арештанти позабивалися по кутках, боячись кинути поглядом на Джамара після того, як він відгамселив одного з них за те, що той не віддавав йому свою куртку. А Джамар спав собі на лавочці, вкрившись тією ж курткою. Увійшов охоронець, доторкнувся до його плеча. Джамар переломив йому руку.

Двері камери-одиночки відчинилися, і на порозі постав чоловік в діловому костюмі, з валізкою в руці.

- Вітаю вас, я уповноважений у ваші справі, - промовив він і подав руку для привітання. На руку Джамар не зважив.

- Коли мене відпустять? - запитав він.

- Як вам сказати, - зашарівся відвідувач, - ми щойно дізналися, що вас не було ознайомлено з нашими законами щодо раціональної поваги до культурних традицій інших народів. Запевняю вас, що всіх винних буде суворо покарано. Але, нажаль, незнання законів не звільняє вас від відповідальності та...

- Випустять мене коли? - повторив Джамар.

- Відразу після того, як вам повідрубують руки та відріжуть вуха й ніс за побиття вільного й ополченця, за вашою термінологією, а також за крадіжку, - відповів уповноважений, опустивши погляд.

- Як - руки?!, - зарепетував Джамар. - Та ви що?! Ви не можете! Мені ж достеменно відомо, що на вас закляття й прокляття! Називаються “торлірантність” та “кхуманісм”. Мені мій дядько розповідав, а він не брехатиме! І хто - вільний?! Слуга в шинку - вільний?! І що я вкрав? Куртку?! Але ж я її відібрав уже у в’язниці!

- Справа в тім, - затинаючись, відповів відвідувач, - що раціональна повага до культурних традицій в нашому законодавстві означає, що до негромадян у випадку скоєння ними злочинів покарання замінюється на покарання прийняте в країні прибульця - за умови, що його було зазначено в законодавстві його країни і воно не є м’якшим за покарання, передбачене у нас. Ось, власне, цей розділ. Він, швиденько відкривши валізку, дістав течку та поспіхом почав з неї читати:

- “Оскільки, ми вважаємо, що всі народи рівні та однаково розумні незалежно від своїх статків та традицій, то, відповідно, карне законодавство, а також закони й звичаї ведення війни, прийняті цими народами заслуговують на повагу, як свідомо ними обрані. І тому, шануючи культурні традиції цих народів, ми, залежно від обставин (тобто у тому випадку, якщо покарання за подібні вчинки в цього народу існує і є суворішим) дотримуватимемося їхніх законів та звичаїв у ставленні до злочинців чи під час ведення війни проти цих народів”.

- Уповноважений згорнув теку.

- Цей закон було ухвалено на Міррі після повстання емігрантів у столиці. Тоді емігранти з Аршару, перш ніж їх зупинила поліція, перебили в місті понад тисячу осіб за те, що під час їхньої священної щорічної молитви, нудисти влаштували театралізоване дійство, а сини Аршара сприйняли це як образу їхнього святого отця. Відтак і сам Аршар оголосив Міррі війну - а розпочав її знищенням туристичного космічного лайнера Мірри, на борту якого провадилася дитяча олімпіада. Я, власне, завітав до вас з пропозицією. Справа в тім, що ваша країна напала на одну з наших торгівельних баз, тому ми були б вам вельми вдячними, якби ви погодилися - під контролем детектора брехні, звісно - розповісти нам, як, зазвичай, ваш рід веде війну. Як ваші воїни ставляться до полонених, мирного населення й таке інше? Нам би хотілося уникнути непорозумінь та...

Звіряче ревіння перервало промову уповноваженого. Джамар несамовито вив та бився головою об стіну камери. Він знав звичаї свого роду занадто добре.

Переклад здійснено спеціально для Хати-Читальні за першоджерелом з особистої літературної сторінки автора.

1 коментар: