пʼятниця, 6 січня 2012 р.

"Махрової шароварщини" псто.


youtube.com


Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря кликати.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря кликати.


Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнята родились.

Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнята родились.


Меланочка воду пила,
У ній фартух замочила,
Повій, Вітре Буйнесенький
Висуш фартух тонесенький.


Меланочка воду пила,
У ній фартух замочила,
Повій, Вітре Буйнесенький
Висуш фартух тонесенький.


Меланочка наша-наша
Та спіймала в руки Пташа

Меланочка наша-наша
Та спіймала в руки Пташа


Співаючи, заблудилась
В чистім полі загубилась

Співаючи, заблудилась
В чистім полі загубилась


Меланочка воду пила,
У ній фартух замочила,
Повій, Вітре Буйнесенький
Висуш фартух тонесенький.

Меланочка воду пила,
Уній фартух замочила,
Повій, Вітре Буйнесенький
Висуш фартух тонесенький.


Прилетіли три янголи
Взяли Ісуса на небеса.
Прилетіли три янголи
Взяли Ісуса на небеса.


Щедрик, щедрик, щедрівочка.
Щедрик, щедрик, щедрівочка.

Прилетіла ластівочка.
Прилетіла ластівочка.

Стала собі щебетати,
Господаря кликати.
Господаря кликати.


Прадавні українці, ще до християнських часів, святували Новоліття (можна назвати як Новий Рік). Нове Літо святкувалося з першим весняним Молодиком, який настає перед весняним рівноденням. Випадає Новоліття на різні числа березня (рідше на кінець лютого), тому в щедрівках часто чуємо:


Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,


Тобто ластівочка прилітала не серед зими, а навесні.

Напередодні свята накривають багатий стіл, де переважають м'ясні страви. Можливо, саме тому, цей вечір отримав назву Щедрий. А обрядові пісні, які співали, святкуючи Новоліття, отримали назву щедрівки. А можливо щедрівка — тому що у обрядовій пісні співали і зичили щедре багатство:


Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару
Там овечки покотились,
А ягнята родились.


Пан Господар — це Бог Сварог, як написав Іван Нечуй-Левицький: «Пан Господар то давній найстарший бог світла або неба, похожий на індійського Варуну, котрий збудував мир і вивів на небо сонце й зорі; то давній бог Сварог, бог світла, старший од усіх богів, батько Дажбога. А що Пан Господар давнє поганське божество, в тому не можна вагатись.» (Іван Нечуй-Левицький   СВІТОГЛЯД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ   Ескіз української міфології).

«Сварог (Див, Дий, Дій). Прабог, володар світу, батько українського пантеону. Від Сварога, Бога світла і небесного вогню, походять інші Боги – його сини Сварожичі. Чеська книга “Mater Verborum” – “Мати Слів” – перекладає наше ім’я Сварог словом Зодіак. Слов’янський Дий тотожний гр. Teos, лит. Dievas, латис. Dievs, прус. Deiws і означає “Бог” і водночас “головний Бог”. Культ, подібний до нашого Сварога (Дива), мала й Давня Греція, проте ніде не ставили йому кумирів, як єдиному Богові.» (Галина ЛОЗКО «КОЛО СВАРОЖЕ» Український етнолог, релігієзнавець, засновниця Об'єднання Рідновірів України.)


Меланочка воду пила,


Меланочка, Меланка, Маланка — це ім’я, яке внесло християнство і замістило спражнє ім’я Богині Мокоші. Мокоша, Макоша, Макош - «Богиня, пов'язана з жіночою сферою в господарстві: рукоділлям, прядінням, тканням та ін. В давніші часи вона була Богинею землеробства і родючості, жіночої життєвої сили, достатку, покровителькою полів та домашніх тварин. Оскільки від врожаю і родючості тварин переважно залежала доля давніх русів, то Мокоша вважалась і Богинею Долі. Мовознавці вважають, що її ім’я дослівно означає “Матір долі”... Ще однією функцією Мокоші було піклування про вологу: дощ, річки, струмки. Це й знайшло свій вияв у імені Богині. Деякі дослідники вважають, що воно походить від мокрий, мокнути.» (пор.: ст.сл. къшь, кощь – жереб, доля, удача). (Галина ЛОЗКО «КОЛО СВАРОЖЕ»)


Меланочка наша-наша
Та спіймала в руки Пташа


Птахи – символ Сонця та духовності. Прадавні українці вважали, що птахи приносять на крилах Весну. Ще, за українською міфологією, Птах — це Сокіл-Род, який зніс Золоте Яйце-Райце, тобто сотворив наш Світ.


Співаючи заблудилась
В чистім полі загубилась


На зимовий період часу, вся природа наче помирала, а з нею і засинала (була в іншому світі) і Богиня Мокоша. Саме навесні, Богиня родючості повинна була прийти в наш Світ, але по дорозі Вона могла блукати.  Птах, який приносе на крилах Весну, певно, повинен був показувати шлях.


Меланочка воду пила,
У ній фартух замочила


Щоб потрапити зі світу Нави (потойбічний світ) у світ Яви, (реальний світ), треба перейти водний рубіж. Тому в багатьох щедрівках співають про мокрий фартух


Повій, Вітре Буйнесенький
Висуш фартух тонесенький.


Вважалося, що темні сили заважють Мокоші потрапити до людей, тому по-перше, в щедрівці приховують, що Мокоша переходила водний рубіж (Меланочка воду пила), по-друге,  просять Вітер про допомогу. Аби в Яві не знайшли в день переходу Мокошу, повсюди люди переодягалися, носили маски, обирали поміж себе ряджених Маланкую (Мокошею).


Прилетіли три янголи
Взяли Ісуса на небеса.
Прилетіли три янголи
Взяли Ісуса на небеса.


Це вже християнське нашарування, бо українці продовжували святкувати Щедрий Вечір, та співати щедрівки. І те що не змогли заборонити богослови — в те додали свій зміст.


Назва Місяця Василь в Надчорномор'ї дуже стародавня. Це видно й з колядок доби вед, з фольклору про Василісу Премудру й про Василіска. Уявлення Василіска походить, мабуть, від прихильників культу Сонця. Василіск – це дракон-цар з короною на голові, в нього голова півня, що символізує Сонце й вогонь, а тулуб і хвіст – жаби й змії – символ води.
Василіск – дракон-цар поєднує два космічних начала світотворення: вогонь і воду. Це відомий на Україні міф про те, що місяць є головою вужа (чи змія), що сам ховається в Прадереві Всесвіту – Чумацькому Шляху (Галактиці). Цей міф є в санскриті (Рігведа) й попав у Біблію як розповідь про змія, котрий ховається в дереві пізнання добра й зла. Міфи та інші фольклорні відомості свідчать про стародавність назви Місяця – Василь.
Знойко Олександр Павлович (*1907, Ніжин — †1988) — український фізик-ядерщик за основним фахом, історик-краєзнавець, автор творів з історії і культури Київської Русі, українського міфотворення.


За віруванням тієї доби, Місяць керує небесною й земною водою. Він впливає на вегетацію й розродження всіх земних створінь. Саме від нього залежить плодючість худоби й родючість хлібів. У колядці пізнішого походження співають:

“Ілля, Ілля на Василя, а у Василя житня пуга, пугою махне – житом пахне”.

Ця колядка виникла вже за часів християнства, коли Ілля замінив Перуна, а Василь – Місяць, очевидно, символізує тут царицю небесну, слов'янську Артеміду. В космічний момент народження Місяця колядки й щедрівки славлять Господаря, його багатство, провіщають добробут. В колядках, які виконувалися до Щедрого Вечора, домінує культ Вогню й астральних світил, а на Щедрий Вечір гору бере культ Води, яка має народитися на Водорщі 6 (19) січня. За світоглядними міфами, відображеними в колядках, Зоря й Місяць творять воду.

Передсвяткового вечора, 31 грудня, розпочинаються і символічні містерії з водою. Воду уособлювала Маланка (у праеллінів ім'я набрало значення «сувора», «жорстока») Колядники співають:


Наша Маланка малесенька.
Як конопелька, тонесенька.
В ополонці ложки, тарілки мила,
Шовковий фартух замочила.


У містеріях з Василем – Місяцем і Маланкою – водою та в забавах з щедровечірніми весільними парами провіщаються наступні космічні події. У Вавілоні з дня одруження богині вод – Бау з богом Сонця – Бар-Баром (Баббар) починався новий рік. На Русі рік починався у березні, на весняне рівнодення, а свято одруження Води й світла відбувалося на Купала.

Засівання ранком на свято Щедрого Вечора, як і кутя на Різдво, є жертовним обрядом на честь богині Дани – втіленої води. Він імітує «дрібний дощик» (появу самого божества) і провіщає господарю урожай. На Київській Русі вірили: все, що починається у день народження Місяця, щасливо й закінчиться. Так вважали й етруски, які проводили подібні обряди на свято Януса (Янус – Місяць). Прийнято вважати, що Янус – римський бог воріт і дверей. Це сталося тому, що, як показують дослідження, Янус був богом Вавілону, а Вавілон у перекладі означає «небесні ворота». У Дворіччі це був бог місячного неба – Ан. В етрусків Ан перейшло в Ян, подібно до того, як у слов'ян аблоко – яблуко; агнець – ягня.

Юлій Цезар, як нам відомо, призначив і початок нового року на це свято (у 46 р. до н.е.). Християнська церква призначила на день народження Місяця (Уацілля–Василя) свято вигаданого святого Василя, а на 31 грудня – святої Маланки.



Ще декілька регіональних варіантів Щедрика.

Щедрик-щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря кликати:

- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнята родились.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Вже приходить Меланочка.
Зоря-зоря в небі взялась,
З святом до нас прибула.

Меланочка воду пила
У ній воду фартук замочила.
Ой ти ж, вітер буйнесенький,
Неси ж фартук файнесенький.

Меланочка, наша-наша,
Та спіймала в руки пташа
Співаючи заблудилась,
В чістім полі загубилась.

Прилетіли три янголи
Взяли Ісуса на небеса.

Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Що ти тітко напекла
Принеси нам до вікна.

Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Не чіпай, не ламай,
А по цілому давай.

Щедрик-щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря кликати.


Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.


Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару.
Там овечки покотились,
А баранці народились.
А ягнички – клаповушкі,
Скачуть собі кругом грушки.
А баранці – круторіжки,
Скачуть собі край доріжки.


Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Сіла вона на віконце,
Там, де тепло гріє сонце.
Стала собі щебетати,
Господаря викликати.
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару.
Твої вівці покотились,
А баранці народились,
Ще й ягнушки-лопоушки,
Що скакають вище грушки.
Твоя сірая кобила
Ще й лошатко народила.
В полі виросла пшениця,
У корови є телиця.
Твоя жінка уродлива,
Пан-хазяїн, будь щасливий.

("Давайте дохід – ковбасу і хліб!
Ми щедруєм, бо ковбасу чуєм!" – промовляючи).



Дуже велика подяка yatswish-у за надані коментарі, консультації і рекомендації, що далі почитати.

Немає коментарів:

Дописати коментар